Приємно спостерігати, а ще більш відчувати водіям, як оновлюються наші дороги. Результат “Великого будівництва” видно всім. Це і якісне (надіємося) покриття, хороша розмітка, пішохідні доріжки, освітлення дороги і з’їзди на другорядні дороги.

Але хочеться розповісти про побачений результат “Великого будівництва” в смт Вендичани, що знаходиться на шляху Могилів-Подільський-Вінниця. Оскільки рівень основного полотна дороги після реконструкції значно піднявся, другорядні дороги виявились відносно нього значно нижчими. А от самі з‘їзди з основної дороги досить різні. Там, де на вулиці знаходиться багато будинків, в яких мешкає багато жителів, там з’їзди прокладені з максимальною протяжністю, аж у двори (наприклад, навпроти ділянки з сонячними панелями). А де будинків на вулиці мало, з’їзди не доходять навіть до рівної частини прилеглої вулиці, десь так до середини. А отже за слизької дороги піднятися по них буде проблематично. З чим це пов’язане, здогадатися не важко. Скоріш за все жителі прилеглих доріг якимось чином “згуртувалися” і “вмовили” “великих будівників” зробити з’їзди до їх осель максимально протяжними, а от де немає таких “умов”, водіям при підйомі на основну дорогу доводиться згадувати “великих будівничих” “приємним словом”. Очевидним стає факт: чому одні з’їзди зроблені згідно технології і значно протяжніші, а інші так відсотків на 50. Мабуть, чимось “великі будівники” були дуже “зацікавлені”, але аж ніяк не морально. Адже відомо, що інколи щоб в однім місці доточити, з іншого потрібно урвати. Приклад цьому-з’їзд на вулицю Шевченка, там мешкає кілька жителів і з’їзд “чомусь” тільки до половини.

Капітальна зупинка в центрі селища біля мінімаркета “Престиж” в сторону Могилева-Подільського зникла. А на місці колишньої зупинки “На вимогу” навпроти місцевого цегельного заводу з’явилася. А це майже навпроти згаданого “подовженого” асфальтового з’їзду в населені людські двори. Напевне там мешкають ті самі талановиті “заохочувальники”, або якась впливова особа. Це ж потрібне неабияке “матеріальне зацікавлення” та “економічне обґрунтування”, щоб з одного місця демонтувати бетонну капітальну зупинку, а на іншому встановити, а на місці демонтованої встановити металевий непотріб. Чому саме непотріб-читайте далі. Скоріш за все і тут не обійшлося без “заохочення” зі сторони. А може якесь підприємство захотіло розрекламувати себе з хорошого боку цією зупинкою? Якщо так, то все в нього вийшло з точністю повної протилежного. Незрозумілим є розміщення “новоспеченого” залізного непотребу на місці перенесеної в напрямку Могилева-Подільського. Біля автобусної зупинки зазвичай роблять розширення дороги, щоб автобус з’їжджав в сторону з основної полоси задля безпеки для посадки чи висадки пасажирів. (Приклад цьому-зупинка навпроти згаданого “Престижу” через дорогу в напрямку Вінниці.)

Але тут так не зроблено. Ніякого зміщення автобуса для зупинки з центральної полоси немає, він залишається на проїзній частині, де мчать великовагові транспортні засоби. Лінія розмітки суцільна, пересікати її не можна, об’їхати автобус вантажівці під час його зупинки згідно ПДР не дозволяється. Але ніхто не зупиняється, вантажівки мчать далі, грубо порушуючи правила. І це в місці скупчення людей! Що може статися, коли вантажівки мчать одна напроти іншої в темну пору доби під час зупинки автобуса-страшно й подумати! Невже цього не було видно і зрозуміло під час самого великого будівництва?!

Окрема розмова про саму автобусну зупинку. Колись давно люди думали головою, робили міцні зупинки з бетону, в яких одна сторона частково відкрита в формі вирізаного круга, щоб було видно, коли їде попутка чи рейсовий автобус і чи час підніматися з лавочки та зупиняти транспорт. Та й конструкція самої лавочки була продумана, вона була широка, на ній можна було зручно сидіти, не обов’язково впираючись спиною в задню стінку (особливо коли холодно). Знизу не було ніяких проміжків між землею, вітер аж ніяк не дошкуляв громадянам. Те ж саме стосується верху зупинки. Зараз же цю чудову зупинку “мудра” (а може дуже “зацікавлена”) голова додумалася поміняти на скоріш за все “фірменну” зупинку, оскільки на її сторонах реклама. Конструкція цієї зупинки відрізняється своєю непродуманістю та безтолковістю, інакше не скажеш, всі перелічені в попередньої плюси тут відсутні. Лавочка в ній вузенька і розміщена так близько біля її задньої стінки, що посидіти на ній, не впираючись в саму холодну залізну стінку, доволі незручно. Мабуть тут вирішальним фактором стали економія матеріалу.

Про потенційні протяги під зупинкою і нагорі вже згадувалося, ні про яке здоров’я людей тут не подумали. Дах зупинки має наскрізні отвори, мабуть щось не так розрахували творці цього “дива”, а отже дощем він протікає. Оскільки всередину зупинки каток заїхати не зміг (хоча є ще ручний вібростанок), під ногами людей утворюється мокра асфальтова каша, в яку жодна людина не бажає ступити. Але сама родзинка знаходиться ось в чому. Щоб побачити, чи їде транспорт в потрібному напрямку, боячись протягів з незручної для сидіння лавочки, промоченим в мокру погоду взуттям та змоченим зверху громадянам, потрібно регулярно вставати і дивитися на дорогу. Складається враження, що лавочка та й сама її конструкція є нічим іншим, як знущанням над нерідко втомленими сільською працею людьми, для яких ця будівля є не тільки місцем очікування транспорту, але й тимчасового відпочинку.

Хочеться ще раз нагадати: перед тим, як щось змінювати чи робити, насамперед потрібно опитати людей і трохи думати головою, а ще контролювати тих, хто це все витворяє.

Чи то технологією “Великого будівництва” так передбачено, чи це результат “економічного заохочення”, (матеріали пустили на “потрібніші” цілі), але навпроти КХП біля стовпів освітлення дорогу засипали щебенем, просто поверх глини. Результат такого “дійства”- вже не одна вантажівка побувала в тому “бутерброді” і тільки дивом не перекинулася. Сліди їх буксирування розтягнулися на десятки метрів і за дощової погоди нагадують водні протоки, в яких, скоріш за все, побуває ще не одне авто.

Дивною є пішохідна доріжка зі сторони кафе “Лілія” до мінімаркета “Престиж”. Вона чомусь прокладена за середину відрізку цього шляху. А далі пішоходам потрібно виходити на проїзну частину і йти дорогою для автомобілів.

І насамкінець: хочеться сподіватися, що “Велике будівництво” позитивно відреагує на ці факти, виправить згадані недоліки, та й органи поліції не повинні стояти осторонь.

Андрій Вихованець