Я критикував ексголову обласної ради Олійника, а командир військової частини – його приятель, — заявляє співголова ГО «Сім’ї загиблих героїв Батьківщини» Володимир Барашенко.

Трагічна історія загибелі на передовій капітана Юрія Барашенка, призваного із Бершадського району, вчителя військової підготовки, нагадує чорний детектив.

Ось що розповідає його брат:

— Уявіть собі, везуть із передової «200-го» мого брата-воїна, але не як героя, а із супроводжуючим повідомленням: «Юрій Барашенко здійснив самогубство, бо ухилявся від виконання військової служби…» Мовляв, сам себе застрелив. І ще натякають, що за ним борги матеріальної частини та пальне… І це означає, що не лише заплямована його честь, але й ми похоронити по-християнськи його не можемо. Батьки та родина позбавляються всякої підтримки з втрати годувальника… Але ми всі в це не вірили, а знали, що це цинічне фальшування. Особливо я, бо знав передісторію цих страшних подій.

І дні, місяці, роки йшло наше протистояння системі, щоб довести – брата вбили! І нарешті наступає торжество правди, після якого я можу сказати: одразу після звірячого вбивства мого брата у військовій частині були сфальсифіковані документи Бахмутської СМЕ, що мій брат ухилявся від військової служби і тому здійснив самогубство, вистреливши в себе 5 разів! Три постріли в профіль — біля скроні та щоки. І ще два зверху голови, добивали… А у висновку вказали, що після 5 вогнепальних брат ще 5 годин жив… Сфальсифікували, що помер від важких тілесних, а не вбивство…

Після ексгумації вже захороненого брата експерт М. Сологуб виявив в голові брата 8 ран, поламані всі ребра, гематоми… Нам вдалось добитись справедливих висновків, що брата звіряче вбили. Хоча його за весь час у частині, де він відбував службу, за потурання керівництва оббріхували… Якусь там фотку порвану знайшли, якісь там романи приписували. Ну, як іншим «самогубцям» із цієї частини. А їх там є чимало…

Після того, як слідство визнало, що брата таки вбили, розпочалась «розкручуватись» командуванням інша версія – мовляв, його вбила диверсійна група, яка проникла на передову українських військ саме в дислокацію цієї військової частини. Знову дні і ночі пошуків… І нарешті до справи залучаються дані, які фіксує розвідка із космосу – жодного проникнення диверсантів у той час у тому місці, де знайшли тіло Юрія, не було.

Лише в 2019 році я та мама стаємо разом із іншими рідними визнаними потерпілими в цій справі. А батько так і помер у щоденних терзаннях, не дочекавшись правди… І тепер я, вже як потерпілий, веду разом із громадською організацією «Сім’ї загиблих героїв Батьківщини» власне розслідування. Хто ж так цинічно хотів ліквідувати мого брата і мало того, що замовив, убив його, та ще й заплямував честь офі­цера ЗСУ і сфальшував документи, щоб зробити його самогубцем, який ухилявся від служби?! Повірте, мені вистачить сил йти до кінця, і я як потерпілий маю право публічно запитати та озвучити гіпотези, які мені не дають спокою. А саме: чому за всі ці роки ми не отримали жодної підтримки чи співчуття від командира частини, хоча, погодьтесь, міг би звернути на це загадкове вбивство увагу, тим більше, що в його частині за його спиною відбулось таке жахливе фальшування причин смерті і явний злочин? Чому він не сприяє слідству? Що це, якщо не помста?

Ось що далі повідомив редакції брат вбитого Юрія Володимир Барашенко, співголова ГО «Сім’ї загиблих героїв Батьківщини»:

«Ми із матір’ю, ставши потерпілими, зробили слідству таку заяву-клопотання: «Повторно просимо здійснити перехресний допит із застосуванням поліграфа Анатолія Олійника, колиш­нього голови Вінницької обл­держ­адміністрації та Вінницької облради. Чи міг він із помсти до старшого брата Барашенко В. П., який викрив його зловживання, вдаватись до замовлення переслідування та вбивства капітана Барашенка Ю.П.? Командир 9-го тербатальйону «Вінниця» Котенко С.Л., знаходячись у підпорядкуванні Олійника А.Д., міг мати попередньо спільні оборудки в Гайсинській КЕЧ (Олійник А.Д. був тоді головою Томашпільської райдержадміністрації)? Потім з подання Олійника А.Д. Котенко С.Л. призначений головою Гайсинської райдержадміністрації Вінницької області. Також відомо, що особисто А. Олійник ініціював нагородження А.Котенка орденом. Не менш цікаво, як сам Олійник А.Д., маючи судимість у минулому, міг отримати державну нагороду – Грамоту ВРУ?

Незадовго до загибелі Юрій Барашенко розповів мені та рідним про реакцію та слова Олій­ника А.Д. до Котенка С.Л. про те, що він є братом Володимира Барашенка, який пише на Олійника А.Д. Дійсно, я систематично звертався до правоохоронних органів про зловживання Олійника А.Д. Знаю, що у минулому в Олійника О.Д. були судимості. Припускаю, щоб уникнути покарання, він зробив собі інвалідність? Звертаю вашу увагу на те, що Олійник А.Д. притягувався до відповідальності Вінницьким УБОЗ та прокуратурою Луганської області (оборудки із поставкою вугілля) та Вінницької області (несплата податків у великих розмірах).

Капітан Барашенко не приховував, що одразу після демобілізації виведе Котенка С.Л., Олійника А.Д. та членів злочинного угруповання, яке, ймовірно, причетне до його вбивства, на чисту воду. У згаданих осіб, думаю, був мотив для переслідування та вбивства капітана Барашенка? І фальсифікація висновків Бахмутської експертизи, які були здійснені одразу після вбивства, підтверджує факт намагання замести сліди вбивства на замовлення.

Таку офіційну заяву зробили слідству ми і супроводжуюча цю справу громадська організація «Сім’ї загиблих героїв Батьківщини».

Просимо слідство дати відповідь: чи допитувався слідством Котенко С.Л. та інші штабісти, які тиснули на брата і він мені на це скаржився, змушуючи підписати документи про використані мастильно-паливні матеріали та інші цінності? Чому досі не пред’явлено підозру експерту Бахмутського бюро судмедекспертизи, що сфальшував експертизу та висновки про нібито вчинення Юрієм Барашенком самогубства з метою уникнення від військової служби? На підставі цього було порушено провадження за фактом вигаданого самогубства. Можливо, він діяв у ОЗУ і тому його так покривають?

Далі події стають ще утаємниченішими. Бо чогось почали загадково «самогубцями» ставати і однополчани та підлеглі Юрія. Мені відомо, що при нез’ясованих обставинах не з бойових причин пішли з життя начпрод, начфін, військовослужбовці сержантського складу.

Один такий випадок взагалі вражає. До родини мав приїхати мобілізований підлеглий Юрія. Він хотів щось важливе повідомити… Але його знайшли втопленим у рівчачку недалеко від села, де жили наші батьки. Знову офіційна версія – самогубство… Чого йому було там топитись?! Запитання без відповіді…

Ми нікого не хочемо облити брудом і знаємо, що, згідно зі статтею 62, особа, вину якої не доведено судом, вважається невинуватою. Але чому досі ці люди, до яких є підозри, не допитані, хоча б для того, щоб виключити наші підозри? Адже факт фальшування і замітання слідів вбивць у військовій частині у випадку із моїм братом очевидний.

Я та мої побратими по ГО вважаємо, що командир мав би боротись за честь кожного свого підлеглого і докладати усіх зусиль, щоб вбивці не орудували в його частині та ще й на передовій.

Ми продовжуємо наше розслідування. Дякуємо «33-му», що погодився спільно вести його. Звертаємось до Президента як Головнокомандуюючого, мі­ні­стра ЗСУ та Генерального прокурора Ірини Венедиктової взяти цю справу під особистий контроль. Розслідуючи цю справу, відкриється істина у бага­тьох інших.

Ось як прокоментував заяви ГО «Сім’ї загиблих героїв Батьківщини» та її співголови Володимира Барашенка Анатолій Олійник:

– Це хворі фантазії. Які у мене могли бути мотиви? Це клініка… Я не був фігурантом у жодній кримінальній справі. Усе, що стосується роботи Володимира Барашенка у газовому господарстві і подальші наслідки — це корпоративні питання, правоохоронні органи з’ясовували. Це його проблеми, а не чиїсь. Що стосується ситуації з його братом, то ви були в курсі усіх подій у 2014 році, я був відкритим, і усі звинувачення — це якась маячня. Знаєте, скільки у мене таких «доброзичливців» було, які усе життя мене супроводжують? Писали і в Генпрокуратуру, і мало не в Гаагу…

А ось яку отримали відповідь на інформаційний запит командира частини А2896 полковника С. Котенка:

«Повідомляю Вам, що, згідно з ч.1 статті 222 Кримінального процесуального кодексу України, військова частина А2896 не має права розголошувати таємницю досудового слідства. Ваша інформація про кількість самогубств у 59 окремій мотопіхотній бригаді не відповідає дійсності. Хочу до вашого відома довести інформацію: 59 окрема мотопіхотна бригада – єдина на Вінниччині бойова бригада. З 2014 року особовий склад бригади перебуває у самому центрі бойових дій в районі проведення АТО/ООС, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України. Захищаючи українців, у тім числі і вінничан, від повномасштабного вторгнення ворога вглиб країни.

На війні, на жаль, людські втрати неминучі. Смерть побратимів, чим би вона не була спричинена, — надзвичайно болюча втрата для нас усіх. Збройним силам України доводиться вести війну не лише на передовій. З боку Російської Федерації ведеться надзвичайно потужна інформаційна війна, спрямована на дискредитацію ЗСУ, приниження іміджу та авторитету як рядових українських військовослужбовців, так і командирів різних ланок. На жаль, деякі українські засоби масової інформації, самі того не розуміючи, допомагають ворогу у їхній брудній справі, висвітлюючи непідтверджені та неперевірені факти, що начебто мають місце у ЗСУ, опираючись лише на припущення».

Каріна Маєвська
Андрій Власенко