Відомо, що раніше тут був чоловічий монастир, який заснував преподобний Мефодій у 1218 році.

Розповідають, що чернець прийшов з Афона і поселився на найвищій вершині у Немирові. На цьому місці була зведена обитель, яка проіснувала майже до кінця 14 століття. Потім монастир двічі руйнували татари, і двічі його відроджували майже з попелу.

У 1922 році більшовицька влада конфіскувала у монастиря всі церковні цінності і дзвони, було націоналізовано 300 десятин землі. У 1929 році монастир був закритий радянською владою, черниці, що залишилися, перейшли до Браїлівського монастиря. Третє відновлення храму було вже за часів незалежної України. 19 серпня 1992 року, у свято Преображення в Свято-Троїцькому храмі була відслужена перша за довгі роки літургія. 7 березня 1996 року Священний Синод Української Православної Церкви прийняв рішення про відродження Немирівського монастиря, який був перейменований у Свято-Троїцький за назвою єдиного збереженого храму.

Ось, що про це згадує настоятельниця монастиря ігуменя обителі Херувима:

– За рішенням Священного Синоду монастир був відкритий у квітні 1996 року. Але оскільки монастир Свято-Троїцький, то престольне свято відзначаємо на Трійцю. У цьому році юві­лей — 25 років нинішньому монастиреві.

– Ви прийшли сюди у 1996 році?

– Так. 3 квітня 1996 року Священним Синодом була призначена настоятелькою монастиря. Мені було 33. Спочатку навіть злякалася, коли побачила тут занепад та розруху. Тодішній голова районної адміністрації запитав: «Що ця школярка тут може зробити?» Але за милістю Божою, дякуючи усім парафіянам, які завжди допомагали, ми розбудовуємо нашу обитель. І влада також сприяла розбудові храмів та монастиря. Ми з історії знаємо, коли царі були з народом і Церквою, то Церква завжди процвітала, тим паче монастирі. Так, на сьогоднішній день маємо чудовий Михайлівський собор, який залишив по собі покійний Михайло Матієнко. У Кірово — храм святителя Миколая. З його будівництвом допомагав Герой України Микола Ориленко. На цвинтарі в Немирові у нас церква Віри, На­дії, Любові. Її було зведено спільно із родиною міс­цевих під­при­ємців Алли та Степана Глусів.

У Ладижині маємо наш скит монастирський у честь Божої Матері Почаївської. В архівах, у Почаївських листках ми знайшли, що Божа Матір являлася у цих місцях. Тоді браттям монастиря було дуже важко. Прийшли з Афона, де тепло, а тут дощова осінь та люта зима, вони почали роптати, були незадоволені. Тому їм явилася Божа Матір, яка була з ними усю нічну службу, потім благословила усіх і піднялася у височінь. Так монахи зрозуміли, що місце не просте, і залишилися на цій землі трудитися во славу Божу.

По благословенню Блаженнішого Митрополита Онуфрія святкування Немирівської ікони Божої Матері і св. Миколая у монастирі – 20 серпня, після Преображення Господнього.

– А скільки зараз у вашій обителі монашок?

– Усі наші! Усі справляються з послушанієм.

21 травня на престольне свято до монастиря з’їхалися прочани зі всієї України. Кажуть, тут бувають часто, щоб прикластися до святинь. А у монастирському храмі зберігаються мощі Києво-Печерських старців, преподобного Сергія Радонезького та Миколая Чудотворця. Зі своїми молитвами парафіяни йдуть до святині храму — ікони Богородиці зі святим угодником Божим Миколаєм. Образ старовинний, який дивом вижив під час пожежі у 1845 році.

Віряни впевнені, що Немирівський жіночий монастир — це особливо намолене місце, яке манить сюди для душевного очищення та молитвеної благодаті.

Людмила Поліщук
Фото Олексія Бойко