І додав, що шокований постійними спробами впровадити інші мови як державні в Україні.
Майданчик для концертів під відкритим небом вінничани створили на території музею-садиби Пирогова. Проєкт назвали Pirogov Sky. Відкривали сцену просто неба пісні із справжнім чоловічим характером. Феномен української естради — Арсен Мірзоян дарував свій вокал вінничанам і дав ексклюзивне інтерв`ю «33-му»
– Арсене, вас називають сталевим голосом України та українським Висоцьким. Що із цього вам по-справжньому підходить?
– Що ж мені тут може підійти? «Сталевий голос» — зізнаюсь, вигадав сам. Мені смішно, коли ведучі починають когось вихваляти і довго розказувати, хто золотий голос, а хто — діамантовий. Коли Доманський мене запитував, який мій голос, я із гумором заявив: «Андрюхо, я ж із Запоріжжя, тому мій голос — сталевий, легований специфічним запорізьким повітрям». Ось так, жартома, це визначення й пішло у народ.
– А як щодо звання «український Висоцький». Що спільного у вас із Володимиром Семеновичем?
– Спільне між нами — це гітара та любов до поезії. На мою думку, не можна все перетворювати на шоу-бізнес… Має бути і творчість для душі. Висоцький мені дуже близький, тому я і зробив спеціальну програму «Мій Висоцький», де виконую його пісні, які будуть завжди актуальними.
– Розкажіть про нові пісні, які так сподобались вінничанам.
– Я щасливий, що зміг поділитись із вінничанами своїми новими піснями. Вони увійдуть до альбому, презентація якого запланована на осінь. У кожну із своїх пісень я вдихаю життя. Хочу, аби слухач розумів не просто слова, а відчув цілу історію, яка живе у музиці. Мені дуже приємно, що сотні вінничан співали разом зі мною весь вечір. Це справді було фантастично!
– Вас називають сценічним феноменом. Згодні з цим? І що вас поєднує із Сергієм Асафатовим?
– Я точно не феномен естради. Щоб бути «феноменом», достатньо фонограми і текстів на кшталт: «Я люблю тебе навсігда…за тебе умру… ти моя – я тільки твій…ти богиня в цій сукні… не можу без тебе…» Тобто треба брехати, дивлячись в очі. Частина нашого населення це дуже любить. Тому таких виконавців і називають «феноменом». Щодо Сергія, мені сподобалась його творчість, і я просто вирішив допомогти артисту знайти себе на естраді. Він талановитий! Його голос заслуговує на свого слухача.
– Ви співаєте українською. Як ставитесь до того, що в Україні постійно переглядають закон про мову?
— Я просто «умопомрачьон». У державі не можуть прийняти закон про державну мову. Це ж те, що ідентифікує нас, українців, серед інших націй та народів. Але, виявляється, в країні є впливовіші особистості. Їхня думка важливіша за думку цілої нації. Я вважаю, що це абсурд. Бо українці вимушені виборювати право говорити українською…
– Ви вразили Вінницю у музичному проєкті «Notre Dame de Paris» кілька років тому. Вам близький герой, якого зіграли?
— Мені вдалось зіграти саме потвору, бо я, мабуть, така собі потвора всередині. І нарешті вона вилазить з мене. У інших ролях «Нотр-Дам» я себе не бачив. І мені запропонували зіграти Квазімодо. Я не знав французької та не працював з великим симфонічним оркестром і такими викладачами, як Дмитро Коновалов. Та відчув, що такий досвід потрібен мені. Чесно кажучи, коли вчив французькі тексти, брався за голову. Але потім я насолоджувався роботою… Навіть друзі тепер жартують наді мною: «Заслужений Квазімодо України». У цьому проєкті працював з колегами — випускниками «Голосу країни» та «Х-Фактора». Тут всі мають схожі історії. Нам є що згадати, порівняти, як у кого було і хто як надалі рухається. «Нотр-Дам де Парі» — став розкішним концертом, який об`єднав 200 людей на сцені. Це була потужна енергетична бомба, яка «підірвала» всі сцени України.
Софія Копач
Фото Дмитра ДАНКЕВИЧА
