Президент Росії Володимир Путін, який місяць тому в інтерв’ю каналу “Росія 24” пообіцяв написати статтю з історії України, зробив це.

Статтю під назвою “Про історичну єдність росіян та українців” опублікував офіційний сайт Кремля – російською та українською мовами.

До української історії у своїй праці російський президент підійшов здалеку. Почав з часів Київської Русі, князів Рюриковичів та хана Батия. А завершив українським Євромайданом та Мінськими домовленостями.

У статті він вкотре намагається довести, що росіяни та українці – “один народ, єдине ціле”, яке належить до “одного історичного і духовного простору”.

Згадавши Куликовську битву, Велике Князівство Литовське, Річ Посполиту, Переяславську Раду, Північну війну зі Швецією, Мазепу, війни з Османською імперією, часи УНР, СРСР, та, зрештою, роки незалежності України, Путін звинуватив ЄС та США у тому, що вони “планомірно і наполегливо” підштовхували Київ до того, “щоб згорнути економічну співпрацю з Росією”.

Наприкінці Путін знову висловив своє невдоволення здобуттям автокефалії українською церквою.

“Вдарили по нашій духовній єдності”, – поскаржився він.

Президент Росії досить давно цікавиться українською історією і думку про “єдність двох народів” висловлює не вперше.

У лютому 2020 року на ту ж тему він висловився в інтерв’ю ТАСС.

ВВС тоді попросила українського історика Кирила Галушка та його російського колегу Андрія Зубова прокоментувати історичне обґрунтування, яке навів пан Путін.

“Це все – суміш псевдоісторичних, параноїдальних і конспірологічних уявлень, що не мають стосунку до історичних фактів”, – вважає Кирило Галушко, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН.

“У низці моментів Володимир Путін каже правильні речі. Не можна не погодитися з тим, що історію треба знати. Але вони не мають жодного значення для сучасної політики”, – вважає Андрій Зубов, доктор історичних наук, колишній професор МДІМВ.

А відомий український блогер Денис Казанський так оцінив писанину Путіна:

– Путін написав статтю про Україну, яка опублікована на сайті Кремля в тому числі й українською мовою. Мабуть, поступово керівництво РФ все ж приймає неминуче і починається зважати на те, що українці мають свою мову.

Стаття в основному є похмурим переказом радянського підручника історії, вона сповнена брехні і маніпуляцій, але найбільше мені сподобався цей фрагмент:

«Хочете створити власну державу? Будь ласка! Але на яких умовах? Нагадаю тут оцінку, яку дав один з найяскравіших політичних діячів нової Росії, перший мер Санкт-Петербурга А. Собчак. Як високопрофесійний юрист він вважав, що будь-яке рішення повинно бути легітимно, і тому в 1992 році висловив таку думку: республіки-засновники Союзу після того, як вони самі ж анулювали Договір 1922 року, повинні повернутися в ті межі, в яких вони вступили до складу Союзу. Всі ж інші територіальні придбання – це предмет для обговорення, переговорів, тому що анульовано підставу ».

Зрозуміло, що таким чином Путін намагається обгрунтувати анексію Криму. Ось тільки є один маленький нюанс. До складу СРСР Україна в 1922 році входила без Криму, але зате з Таганрогом, Кам’янським, Гуковим і значним шматком сучасної Ростовської області (див. карту). Ця земля тоді входила до складу Донецької губернії УРСР, і була передана до складу Української РСР тільки в 1924 році.

І якщо вже “великий історик” вирішив згадати про межі 1922 року, так нехай повертає Таганрог з Шахтами і Новошахтинським!»

Ну а взагалі, звичайно, весь цей скривджений старечий бубніж про те, що 30 років тому щось не так поділили – не має ніякого сенсу. Україна має міжнародне визнання в межах 1991 року. І будь-які територіальні претензії, висунуті нам зараз – є агресія і фашизм.

Роман Ковальський