Юрія Мельника в Могилівці знають всі! Бо він полковник міліції, колишній староста села і головний томатознавець села!
І після роботи у Вінниці Юрій Володимирович всі вихідні, як справжній «Синьйор Помідор», проводить на своїй плантації!
— До пізнього вечора займався улюбленою справою — томатами! Пасинкував, підв’язував, кропив від фітофтори, підживлюва та сапав… Азартна справа, скажу я вам. То неначе риболовля або полювання… А почалась ця любов 20 років тому, коли я зустрів на автобусній зупинці в селі Могилівці свого друга Сергія Степаненка. І він віз до Вінниці два відра гарних томатів… Пригостив він мене тоді своїми сонячними томатами та порекомендував декілька з них використати для відбору насіння. І я спробував зайнятися цим «Томатіно», — розповів Юрій Мельник.
— Тепер я фанат цієї справи. Правда, плантація часу забирає багатенько… А всі 5 основних сортів отримали назву від прізвища Сергія — типу Степаненко рожева велика високоросла, Степаненко сливовидна середня… і так далі… Згодом в Інтернеті знайшов томати, схожі за зовнішнім виглядом, та тепер знаю їхні офіційні назви: Власенко, Волове серце, Бичаче серце, Грейпфрут, Чорний принц. Я їх люблю за відмінні смакові якості… І моїм фаворитом №1 є Бичаче серце — велика, смачна, без перепонок всередині помідора надзвичайного аромату!
— Чому у вас лише 5 сортів, а не 15 чи 50?
— За ці роки кохання із томатною плантацією я відібрав найкращі саме для мене і дружини по урожайності, стійкості до хвороб, смакових якостях та для дарування друзям-сусідам!
У цьому році маємо «лише» 250 кущів томатів. Але бували роки, коли саджали по 400…
— І що ви робите із цим томатним морем?
— Частину переробляємо на сік, кетчуп, томатну пасту і квасимо, але більше роздаємо… Багато кущів тому, «щоб кістки не зросталися», як казала колись моя покійна теща. Звісно, що це жарт… Але повірте, справа ця вартує того, щоб нею займатися… «Батраків» у мене немає, все робимо із дружиною на пару, і кістки поки не зростаються…
— То у Мельника ціле поле, як у «Синьйора Помідора»?
– «Помідорним Синьйором» у Могилівці мене ще не називають, але після вашого матеріалу шанси будуть великі на це прізвисько. А якщо чесно, то моя плантація помідорів займає десь до 3-х соток. Бо в мене своя технологія посадки та підживлення. Ряди роблю по ширині в метр і ряди саджу в шаховому порядку… Так краще провітрюються кущі та менше шансів на фітофтору. Підживлюю органічним добривом — куряками у секретній пропорції… А коли вже дозріває урожай, то я із поля не виходжу! Бо ці томати, їхні смаки та аромати — це просто диво, яке не купиш у супермаркеті чи на базарі.
І в моєї томатної пасти є свій секретний рецепт, бо для віджиму плодів використовуємо спеціальну сітку.
А як будуть готові перші квашені помідори в діжечці, то краще мене не турбувати. Бо саме тоді отримуєш головну винагороду за всі ці трудові вечори на плантації. І як даруєш друзям кошик домашніх помідорних «принців», «сердець» і «фрутів», то душа співає найвищими нотами.
Роман Ковальський
