Москва і Московія є продуктом державної діяльності татаро-монгольської ім­пе­рії і особистим надбанням хана Золотої Орди Менгу-Тимура. Саме при ньому вперше з’явилася Москва як поселення, зафіксоване в 1272 році, тобто при третьому татаро-монгольському подушному перепису, а перший Московський улус (князівство) з’явився в складі Золотої Орди в 1277 році, коли Хан Менгу-Тимур вручив ярлик «на князювання» молодшому синові Олександра Невського — Данилу.

А селище Москва стало заселятися племенами моксель з 1272 року. Серед них муроми, мещери, весі, печора, пермі, мокші, мордва. Саме хан Золотої Орди Менгу-Тимур, а не Юрій Долгорукий став справ­жнім засновником Москви і Московського улусу.

Надалі своєму власному дитю — Московії золотоординські хани сприятимуть у всьому.

Істинні володарі і королі Ростово-Суздальського і Московського князівств з 1238 по 1357 роки: 1) хан Батий (Саїна), 1238-1250 роки; 2) хан Сартак, 1250-1257 роки; 3) хан Берке, 1257-1266 роки; 4) хан Менгу-Тимур, 1266 -1282 роки; 5) хан Туда-Менгу, 1282-1287 роки; 6) хан Талабуга, 1287-1290 роки; 7) хан Тохта, +1291 -1312 роки; 8) хан Узбек, 1312-1342 роки; 9) хан Джанібек, 1342-1357 роки.

Саме ці історичні діячі були прабатьками російської державності.

Тетяна Василюк,
вінничанка

Праматір’ю України було Трипілля – найзаможніша у Європі на той час країна. Далі тут жили скіфи і сармати.

Потім була Київська Русь із центром у Києві, вона була найбільшою в Європі державою.

Отримала християнство вперше за князя Аскольда. Коли в Києві вже було 14 християнських церков і більшість – християн, Новгородський князь Олег, регент малолітнього Ігоря, вступив в змову із язичниками, і ті відкрили йому ворота. Він убив князя Аскольда, до речі, першого помазаника Божого Київської Русі. Але потім Володимир Великий вдруге привів до Київської Русі християнство в 988 році. Далі Київська Русь героїчно протистояла татаро-монгольському нашестю. В результаті утворилось Галицько-Волинське князівство. Територія Вінниччини входила до нього.

До Переяславської Ради ми нічого спільного із Росією не мали.

В 1654 році Богдан Хмельницький підписав договір із Росією про Союз двох рівноправних держав — Росії і України. Про сумнівність його свідчить навіть те, що приїхав туди Бутурлін, а не сам цар.

Така рівноправна дружба коштувала Україні повного загарбання і введення російських військ, так званих москалів.

Сергій Михайлюк, читач

Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,

Бо москалі чужі люде,

Роблять лихо з вами, — застерігав ще Шевченко, який, на думку Путіна, є нашим «спільним достоянієм».

Валуївський закон про українську мову мав на меті стерти українців з лиця землі і присвоїти собі їхню культуру і споконвічну батьківщину.

100 років тому подібний трактат написав Ленін про Україну, без якої, на його думку, СРСР не міг існувати. Зважте, не самодостатня Україна, світова житниця. А Росія і її республіки-сестри.

– Це народи, близькі за місцем проживання, характером та історією, — писав вождь пролетаріату.

Тому потрібно жити в братерстві, пояснював він.

У що обійшлось нам це братерство? Розстріляне покоління української інтелігенції, знищення господаря як класу, геноцид, Голодомор.

Схоже, Путін перевершив навіть Леніна. Бо ми вже не сусідні і близькі народи, а взагалі один народ.

І України немає!

Але вона є і буде. Дай Бог, переживе Путіна і його мракобісся. І щоб це сталось, ми маємо пускати в кожну клітину свого тіла і душу Україну.

Ольга Корнійчук, читачка

За століття окупації нас не просто змушували читати і писати чужими мовами, нас зухвало і послідовно привчали відчувати світ чужими словами

У нас забирали право сміятися і плакати українською, українською вигукувати, пліткувати, дивуватися, бешкетувати, сперечатися і доводити свою правоту, нав’язуючи переконання, що наше — якесь не таке, хутірське, другосортне, недолуге або що.

Ми забули, який він — світ на український смак!

Тому, дорогі друзі, любімо маму українською!

Захоплено подорожуймо українською!

Сварімо сусідів українською, фліртуймо і освідчуймося українською!

Кохаймося українською, а за потреби — плачмо українською!

Ображаймося українською і українською вибачаймо!

Оце і буде наша відповідь Путіну!

Сергій Савченко

Від редакції. Готові опублі­кувати і ваші думки та судження. Бо таке «братерство» та невизнання держави Україна попахує оголошенням війни.

74-річна мешканка Луганська написала вірш. Він красномовно може говорити про «братскую любовь», яку відчула жінка на своїй власній шкурі

Від Донецька до Кремля –
українська це земля!
Ще в Москві хор жаб співав,
Київ наш вже процвітав.
Жаль, що Путін це не знає, на Вкраїну зазіхає.
Де стояли шахт громади,
він поставив свої «Гради».
Зруйнував наші мости і наставив блокпости.
Там, де соняшник в нас ріс,
поле топчуть Стрілок, Біс.
Де були сади, левади, зараз там його гармати.
Де хліба росли високі, вирви там навкруг глибокі.
Де малеча тягла санки, розчавили гірки танки.
Розбомбив він наші хати,
Вимусив людей страждати.
Надсила на нас конвої найсучаснішої зброї.
Він мінує лани чисті – так робили лиш фашисти.
Ллється кров в моїй країні, та не вмерти Україні,
Не здамо землі ні клаптя –
пам’ятай це, руський лапоть!
Вірю, знаю – прийде час, відповість він за Донбас,
За землю мою святую, за пролиту кров людськую,
За могили в чистім полі, за всі зламанії долі,
За скалічених людей і за смерть малих дітей.
І земля моя, Донбас, прокляла давно вже вас.
Я благаю на колінах: «Мир дай, Боже, Україні!»
Щастя дай захисникам, її донькам і синам.
Матір Божа, я благаю: спокій дай моєму краю,
В небуття підуть кобзони, путіни і циганови,
Та залишиться країна, наша ненька Україна.
Вільная і працьовита, не раз кровію полита.

Віра Українка