– У якому віці, на вашу думку, людина реально може оцінювати свої професійні можливості. Бо можна в дитинстві мріяти про космонавтику, але ж не усі дитячі мрії і амбіції реалізовуються.
– Відповідь на це запитання я б розділив на дві частини.
Перша частина – в якому віці людина може оцінити свої професійні можливості?
Це дуже індивідуально, для когось це 12 років, комусь у 20-25 це зробити важко, а буває що і в 40 людина може бути повністю розгублена та дезорієнтована в професійному плані. Все залежить від характеру людини, її виховання, навчання, оточення, досвіду, світобачення, життєвих стратегій та бажання.
Друга частина – дитячі амбіції та мрії про космонавтику. До речі, дякую за приклад із космонавтикою. Це наглядний приклад того, як суспільна думка, та певна пропаганда про крутість та престижність професії впливає на вибір людей. Якщо ти космонавт, ти крутіший, ніж співак, актор, міністр і навіть президент, тебе всі люблять, поважають і знають не тільки на планеті Земля, а й за її межами))
Зверніть увагу, чим займаються діти у вільний час? Тим, що їм цікаво, що викликає у них захоплення та інтерес, і коли ви запитуєте дитину про професію, в якій вона себе бачить коли виросте, вона називає професію, яка, на її думку, цікава, або професію тієї людини, на яку вона хоче бути схожа.
Тут батькам потрібно звертати увагу: а що саме зацікавило їхнє чадо в цій професії, чому саме вона, а не інша, які мотиви спонукали, що дитина очікує отримати, від обраної професії.
– Як допомогти випускникам шкіл визначитися з професією? Хто це має робити: батьки, вчителі чи фахівці?
– Як допомогти? По-перше – провадити інформацію учнів, інформувати про ринок актуальних професій, особливості, завдання та вимоги до кожної професії. По-друге – займатися розкриттям задатків, здібностей та талантів, кожного учня. По-третє – об’єднувати перше і друге, демонструючи важливість тих чи інших навиків та талантів в тій чи іншій професії.
Хто має це робити? Моя думка така, що це надважливе питання, яке впливає не тільки на розвиток та добробут певної людини чи сім’ї, а й на розвиток держави в цілому, тому цим питанням мають займатися всі в комплексі: школа, викладачі, батьки, фахівці, роботодавці різних рівнів і це все за підтримки та сприяння держави. Як ви вважаєте, Японія успішна країна? Мало хто знає, що в Японії існує державна програма, суть якої в тому, що учні випускних класів мають пройти невелику практику та спробувати себе в 20-ти різних професіях, що дозволяє кожному побачити професії зсередини, приміряти на себе та зробити більш свідомий вибір.
– За вашими спостереженнями, які професії зараз популярні серед абітурієнтів і чому?
– Можливо, космонавт? Ні! Чому? Тому що час змінився і герої вже інші і їх більше, ніж було колись. На сьогодні я б виділив такі напрямки: бізнес та менеджмент, економіка, IT, право, маркетинг, медицина, техніко-технологічний, HR. Відповідь чому – впевненість в актуальності ще довгий час, певна стабільність та затребуваність ринком праці.
– Чи бували ситуації, коли батьки просять вас переконати їхнього сина чи доньку обрати спеціальність, яка їм до вподоби, а не дитині? Наприклад, сім’я медиків бачить своє чадо у білому халаті, а нащадок впирається, що тоді робити?
– У мене таких ситуацій не було, але знаю, що такі прохання можливі, я до них ставлюся з розумінням, таке бажання батьків, спровоковане їхньою турботою про майбутнє їхніх дітей, але професійна етика не дозволяє впливати на вибір, схиляючи клієнта до тієї чи іншої професії. Моя задача зробити вибір клієнта свідомим, зваженим, опираючись на інтереси, схильності і таланти, відштовхуючись від сукупності індивідуальних характеристик і факторів, а не від побажань інших людей.
– Як часто уже в зрілому віці люди вирішують змінити свій фах, сферу діяльності? Наскільки кардинальними можуть бути ці зміни?
– Дуже важко отримати точну статистику з цього питання. З мого досвіду і практики таких людей дуже багато, але, на жаль, менше, ніж тих, хто не готовий щось кардинально змінювати, тим більше в зрілому віці.
Частіше приводом до зміни фаху чи сфери діяльності є зміна обставин, якісь зовнішні чинники, які спонукають людей до змін. Через внутрішні чинники чи свідомий вибір щось змінюють набагато рідше, але особисто у мене такі люди викликають тільки захоплення і повагу, а особливо ті, які мають рішучість робити такі зміни до тих пір, поки не знайдуть по-справжньому своє місце.
Дивлячись що вважати кардинальним, можливо змінювати компанію, сферу, назву посади, але виконувати плюс мінус той самий функціонал, а можна взагалі змінити напрямок руху на 180 градусів і при цьому бути успішним.
А ще давайте не забувати про можливість поетапного переходу від однієї професії до іншої або поєднання декількох професій і ролей.
– Топ-5 найбільш затребуваних спеціальностей у Вінниці? Чи є вони найбільш оплачувані?
1. Менеджер з продаж;
2. Спеціаліст громадського харчування (кухар, офіціант, бармен);
3. Медичні та фармацевтичні спеціальності;
4. Будівельні спеціальності;
5. Логістичні та транспортні спеціальності.
Найбільш затребувані професії – це масові професії, такі як продавець, офіціант, прибиральник, різноробочий і так далі. Найчастіше це не найбільш оплачувані професії, але перевагою є те, що роботу можна знайти легко та майже завжди, тобто певна стабільність, невисокі вимоги щодо освіти, навиків та досвіду кандидатів.
Хотів би виділити наростаючу затребуваність професій прикладного, інженерно- технічного характеру. Поняття престижності та непрестижності професій зумовило дефіцит кваліфікованих кадрів інженерно-технічного напрямку. Ситуацію погіршила економічна та політична ситуація в країні, що призвело до відтоку кваліфікованих спеціалістів цих професій в інші країни. Електрик, сантехнік, інженер, зварювальник, будівельник, монтажник – це якраз ті затребуванні професії, які можуть оплачуватись більш достойно, але, відповідно, збільшуються вимоги до кандидатів.
Взагалі перед вибором професії потрібно звертати увагу на те, які сфери та сектори економіки показують показники росту як в Україні, так і світі в цілому.
Людмила Поліщук
