Правозахисники кажуть: вона – ВІЛ-інфікована і везла ліки. Вимагають включити її до списку обміну.

Побої, «підвал» або 11 років колонії — усе це  і не тільки загрожує наркозалежним людям на підконтрольній  «ДНР»  території лише за те, що вони є пацієнтами замісної підтримувальної терапії.

Вона цілком легальна для України й інших цивілізованих країн програми. Однією із тих, хто постраждав, стала вінничанка Наталія Зеленіна. До нашого міста вона переїхала 2014-го, з початком воєнних дій на Донбасі, там зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа та приєдналася до програми замісної терапії у Він­ницькому обласному наркодиспансері Соцтерапія.

У 2017 році Наталя зібралася провідати свою матір, яка залишилася на окупованій території. Жінка перетинала лінію розмежування, коли на блокпосту Оленівка її затримали бойовики «ДНР» і відвезли на огляд.

– У жінки вилучили бупренорфіну гідрохлорид — легальний для України препарат, який отримують пацієнти замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), що живуть із наркозалежністю. Такою Наталя була вже 10 років і під контролем лікарів приймала цей препарат. Напередодні своєї останньої поїздки до Донецька Наталя Зеленіна отримала 140 таблеток бупренорфіну — 70 для себе і ще 70 для друга, який живе на непідконтрольній території. Вони і стали для неї фатальними. За «законодавством» так званої «ДНР», препарати замісної підтримувальної терапії прирівняно до наркотичних засобів, а це означає, що пацієнти ЗПТ, які везуть із собою на окуповані території ці препарати, можуть бути заарештовані за контрабанду наркотиків. Так сталося і з Наталею Зеленіною. Зараз вона перебуває в місті Сніжному в єдиній жіночій виправній колонії № 127. Вона єдина такого роду, яка функціонує на окупованій території Донецької області. Так звана «ДНР» засудила її до 11 років позбавлення волі. Звинуватили у контрабанді наркотиків.

До етапування в Сніжне, поки Зеленіна перебувала в донецькому СІЗО, їй не давали життєво необхідний препарат ЗПТ, — повідомила керівниця громадської організації «Світанок» Наталія Безелева. — Якийсь час жінці також відмовляли в прийманні антиретровірусної терапії — вона потрібна їй, оскільки жінка живе з ВІЛ-статусом. Ми спілкуємося з її мамою, яка передає нам всі можливі документи. Для неї – ми остання надія, тому що 11 років у Сніжнянській колонії – це дорівнює смертному вироку.

Зараз за справу Наталі Зеленіної взялися правозахисники з Української Гельсінської спілки з прав людини, а також представники різних громадських організацій, зокрема й міжнародних. Тривають переговори про те, щоб внести Зеленіну до списків обміну з так званою «ДНР». Однак чи погодиться на це та сторона, точно невідомо. Бойовики також відмовляють жінці, мотивуючи це тим, що вона нібито засуджена не за політичною статтею.

На жаль, вінничанка Наталя Зеленіна — не єдина, хто постраждав від репресивної наркополітики після окупації Донецька. Таких понад чотири сотні… І чи вдасться врятувати нашу землячку, чи хоча б включити до списку обміну – слідкуватимемо разом…

Віталіна Володимирова