Не можуть поділити квартиру? Чому зять «працював» тітушкою? А в будинку були обшуки. Яке відношення мають бандити до священника МП та його родини? Чи це наклеп?

Скандал, який стався у родині одного з настоятелів релігійної громади МП у Він­ни­цькому районі, став несподіванкою для всіх. Бо, як з’ясувалось, його син із донькою не зійшлись не тільки у своїх віросповіданнях, а й не можуть поділити квартиру на Вишеньці. Дійшло до погроз, кулаків, розбитих меблів, навіть викликів поліції…

– Чесно кажучи, я боюсь за своє життя! Справа у тому, що свого часу моя мама за радянських часів працювала на заводі, відповідно за вислугу років отримала двокімнатну квартиру на Вишеньці. Маючи мене на руках, вона вийшла заміж за отця Василя й народила йому двох дочок, — розповів пасинок батюшки Вадим, який поки що просить не афішувати прізвищ фігурантів.

— Була довгий час матушкою, допомагала під час богослужінь, бо у батюшки було кілька парафій у Вінницькому районі. Але сімейне життя у них не склалось, налаштував проти мами доньок, мені так здається… Розлучення офіційно не оформляли. Мама виїхала до Італії на роботу, після того до неї поїхав і я. У квартирі проживала моя молодша сестра Алла та її кавалер Ігор. Із останнім я знайомий з дитинства, колись він образив її, я заступився, а потім вони стали жити разом. Відтоді я став і ворогом для Ігоря… Ми не спілкувались практично, і я собі дав слово – більше в їхні стосунки не вмішуватись. Чотири роки тому, коли я був в Італії, Алла та Ігор попросили мене пригнати їм машину. Мовляв, тільки отримали права, немає досвіду. Я був проти, вмовила наша мама допомогти. Коли я виконав це прохання, Алла різко стала погано до мене ставитись. Натякала, що пора назад повертатись у Європу. Я запідозрив, що тут щось не так, мабуть, щось мають робити з квартирою, яка оформлена на всіх нас чотирьох! Бо Алла не раз казала, що житло слід продати та поділити кошти. Я ж був проти, бо що б у житті не сталось, є куди повернутись. Та й чому я чи мама після повернення з Італії маємо ночувати у готелі у рідному місті. Тим більше, що і батюшка, і його доньки взагалі до цієї квартири мають відношення лише через маму.

Підтримував Аллу та її коханого отець Василь, який проживає нині у будинку у селі під Вінницею. Та і будинок знаходиться на ділянці моєї мами. А вона переписувати її не хоче! Зрозумівши, що відбувається щось недобре, я вирішив залишитись у Вінниці. Алла з Ігорем жили біля отця Василя. 8 червня до квартири прийшли мої родичі і стали вимагати погасити борг за комунальні послуги, бо виконавча служба наклала арешт на машину Алли та Ігоря. Хоча я пояснив, що оформлені тут всі четверо і не тільки я тут жив.

Я викликав поліцію. Почались обшуки, бо рідні стали мене звинувачувати у причетності до наркотиків. Все знімали на камеру… В результаті знайшли у пакетику перемелені конопляні зерна, які я давно споживаю, бо захоплююсь здоровим способом життя. Це харчові коноплі, в яких джерело поживних речовин, Алла з Ігорем про це знали. Коли закінчились обшуки, я викликав слідчо-оперативну групу. Але заяву не взяли.

Пішов до відділку і написав заяву. Але парочку це не спинило, бо вони пройшли знову через тиждень і винесли меблі, речі, туалет, раковину, перекрили воду… Із ними були «тітушки», друзі Ігоря, з якими він їздив по області та погрожував вірянам ПЦУ, священникам, які хотіли вийти із МП. Саме він став фігурантом і перестрілки у Броварах! І саме через це в будинку священника був обшук. Чув, що беруть і кредити на чужих… І мені таке пропонували теж!

У свою чергу, отець Василь ось як нам прокоментував ситуацію:

– Я взяв Вадима, коли йо­му було 7 ро­ків, замінив йо­му тата. Ростив до тих пір, по­ки він 8 класів не закінчив. Він пішов вчитись, його мама поїхала до Іта­лії. Я завжди турбувався про Вадима, своїй бабусі він казав, що вдячний мені за все. А тепер ось така «подяка». Я туди не мішаюсь, я там не прописаний у тій квартирі. Коли проживав, сплачував за всі послуги. А тепер повернувся Вадим і не хоче ні за що платити, то дійшло, що все поарештовували у дітей, навіть гроші. І він каже – я не хочу платити.

Йому 36 років, і він не хоче ніде працювати. Вже одного разу був суд, і комунальні штрафи заплатили діти. І тут знову штраф. Близько 40 тисяч тільки за тепло. Алла й розсердилась. Сказала, що зробить ремонт і житиме там. І Вадим житиме. Ніхто нікого не виганяв, це неправда. А якщо не хоче платити, хай продадуть і розпоряджаються своїми грішми як хочуть. Вадим за ту квартиру писав у прокуратуру, викликав поліцію. У працівників виникли питання до його психічного здоров’я, але я не лікар, щоб ставити діагнози. Коли ж запитали у пасинка, чому зі мною – вітчимом не спілкується, відповідь була – нема потреби. То що я можу зробити? Я намагався з Вадимом поговорити про те, що він робитиме далі. Він сказав – не твоє діло, хто ти, щоб мені вказувати. Щодо ділянки його мами, а моєї дружини – на ній побудований будинок, в якому я живу. Вони до нього ніякого відношення не мають, не будували та жодної копійочки не дали. Мені дуже боляче це чути… Повірте, я ніколи слова поганого про матір Вадима та наших доньок не сказав, руку кладу на Євангеліє…

Священник не захотів коментувати участь у «тітушках» його зятя. Хоча про те, що Ігор був у складі злочинного угруповання, яке брало участь у масових погромах у Броварах, знає чи не вся країна. Бо на оперативних фото із затримань місцеві жителі і села, і області впізнали зятя священника.

Чому він був там? Таким чином заробляв? Відробляв якісь послуги? Якщо так, то як можуть бути бандити пов’язані із священниками і їхніми дітьми?

Суцільний клубок запитань.

Валентина Лісова