Круту експедицію по всьому руслу Південного Бугу від витоків до Чорного моря задумав Михайло Закусилов із Чернігова.
І на 13-й день своїх мандрів по річці Бог він своєю байдаркою дістався Вінниці та розказав свої враження про сплав довжиною 900 кілометрів із фінішем в Очакові на Миколаївщині.
– Це мій третій тур ріками України, у 2018-му році пройшов Десну та Дніпро. І був Дністер. А цього разу я взявся за Південний Буг і хочу сказати, що ця річка з характером, — розповів Михайло. – І ваш Буг справді відрізняється від інших річок. Звичайно, повна картина буде на фініші. Але вінницька частина річки мені запам’ятається тим, що тут дуже багато рибалок. І дуже багато риби. Стільки рибалок я не бачив на всьому Дніпрі. І що цікаво, на різних ділянках ловиться різна риба. Бо Буг – це як система озер, а не річка. А ще нижче Вінниці був унікальний випадок — рано вранці та до обіду на річці була зворотна течія. Бо я гріб у бік моря, проти течії, і це все через ГЕС.
І це друга відмінність цієї річки на Вінниччині – безліч гребель та порогів. Камені так розкидав Бог і природа, що ти немов на штучній трасі із водного слалому… І вони розташовані по зростаючій, ніби у грі, де учаснику поступово ускладнюють завдання, а сам гравець піднімає свій рівень. І на сьогодні я маю вже п’ять латок на дні свого човна.
На жаль, вашу річку вирізняє забрудненість! І я, на жаль, вважаю вашу річку найбруднішою з усіх, що бачив в Україні. Бо за 220 кілометрів шляху до Вінниці в неї зливають свої нечистоти два великих обласних центри – ваша Вінниця та сусідній Хмельницький. А це понад 600000 населення, плюс супутні підприємства. Також додайте сюди отрутохімікати з полів. Аграрії, мабуть, тут не живуть, бо поля розорані впритул до води і добрива із дощами стікають у воду. Річка з цим брудом явно не справляється, тому його видно навіть неозброєним оком…
На 11-й день подорожі, звернувши ліворуч і йдучи вгору за течією річки Сниводи, відвідав замок-палац Холоневських. Випадкова зустріч, і ось уже історик і просто чудова людина Ігор Анатолійович особисто проводить мене найцікавішими місцями, супроводжуючи це все розповіддю про тутешні місця і події. Дізнаюся від нього, що річка Буг раніше називалася Бог.
Повернувшись в Буг, або до Бога, і трохи відійшовши від села, мене наздоганяє грозовий фронт. Немов гнів річки за те, що залишив її без дозволу)) Найближча стоянка — і я на березі. Мій маленький будинок бере на себе удари стихії. Вечеря і міцний сон ..
Наступного дня кидаю човен в гирлі річки Постолова і йду знімати свій перший гранітний кар’єр на моєму шляху. Його розмір 600 на 600 метрів. У селі Гущинці оглядаю палац, церкву і перший на своєму шляху млин. Така насиченість не дозволяє пройти по річці за день і 10 км!
На 13-й день я добрався до міста Вінниці, яке мене зустріло привітно. Все почалося з попутного вітру, в межах міста чистять річку і оператор екскаватора помахав мені ковшем та показово дістав мул із дна Бугу. Важко повірити, але кілька років у цих місцях очищають русло Південного Бугу. За поворотом рибалка на човні радісно мені махає і каже, що знає мене, бо дивиться всі мої фільми в Інтернеті. Дуже приємно.
На причалі у Вінниці мене радісно вітають і махають руками люди, яких я не знаю. На мить мені здалося, що я на фініші. Прання, відомий вінницький фонтан, вечеря, спілкування, сон… Хотів зупинитись у Вінниці на день, але я весь час провів в екскурсіях (музей мініатюри, краєзнавчий), прогулянці містом. Увечері — зустріч із глядачами, і я вперше включаю прямий ефір на своєму ютубканалі. Взагалі в моїх походах багато відбувається вперше. Півтори години спілкування пролетіли непомітно. Запитань було так багато, що й не злічити. Дякую всім, хто прийшов. Спасибі за подарунки! Рятівний жилет — це святе, а ось у касці я ще не сплавлявся… Бережіть свою річку на ймення Бог!
Роман КОВАЛЬСЬКИЙ
