Від редакції. До 30-річчя заснування газети «33-й канал» ми робимо інтерв’ю із тими, хто залишив у Вінниці та Україні незабутні враження, спогади. Як ви цих людей сприймаєте – залежить від вас.

Вже 5 років, як відомий мільйонер, власник авторинку в Луці та комплексу «Версаль», один із засновників-«стовпів» Партії регіонів у Він­ницькій області Віктор Антемюк не вилазить із курортів… Бо спершу він виїхав з України на Кіпр, а нині будує апартаменти на узбережжі Туреччини…

Втім, у Вінниці у родини Антемюка залишився чималий бізнес, купа родичів та друзів по бізнесовій та політичній молодості. І новий візит до України Віктора Дмитровича вкотре здивував його відвертим поглядом на Україну, на нашу корупцію та європейську бюрократію… Тому «Хитрий гуцул», як свого часу називали Віктора Антемюка у Вінниці, дав ексклюзивне інтерв’ю «33-му» та відповів на гострі та незручні запитання про політику, закордонні апартаменти колишнього ректора педуніверситету і майбутнє України після коронакризи у світі.

– Вас зачепив вірус чи Бог милував?

– Я живу! І це головне… Коронавірус якимось дивом мене минув, і я вдячний Богу, який дійсно мене милував. Нині живу в хостелі у себе біля «Версалю», бо в основному корпусі надто жарко… Депутатський офіс у Вінниці я продав, бо не бачу в ньому сенсу. Я вже не буду депутатом, а зяті, слава Богу, не йдуть в політику. Приїхав усього на декілька днів, щоб всіх побачити і обійняти. Живу на валізах, і це мене влаштовує, бо коли засиджуєшся на одному місці – відчуваєш себе непотрібним… І, як моя жінка каже: Вітя, тебе в спину штовхає сам Бог! І з Мерсіном в Туреччині, де я зараз веду справи, було так само. Сидів на Кіпрі на карантині, було скучно, і я пішов морем 70 кілометрів у Мерсін та нащупав там нову жилу… Йшов по морю не буквально, бо моя віра не така сильна.

– У Вінниці та Україні про вас не забули?

– З вами забудеш! Щоб ви знали, моє попереднє інтерв’ю в «33-му каналі», здається, прочитали всі — від Хмельницького і до Кіпру! Бо до мне приїздять люди купувати апартаменти і прямо цитують «33-й» про Антемюка! І навіть те, що я живу як хочу та можу собі дозволити казати все про владу, президентів і Україну. Адже я вже не в політиці та їхній схемі… І в цьому є свої великі плюси! За 5 років там у мене зникло відчуття цього фатального потягу до української землі, що саме тут закопане моє пуповиння… І тому саме тут я маю вмерти. Нині є громадянин світу, але паспорт у мене із тризубом…

– «Хати» на курортах Кіпру та Туреччини багато наших купують? Це правда, що покійний ректор одного з вузів у вас брав апартаменти після всіх цих історій із корпусами університету?

– Саша був, «хати» брав, звідки гроші в нього — я не питав, бо це не моя справа… Тим більше, що ціни тоді на Кіпрі були нижчі, на 12 місяців можеш взяти розстрочку і мати собі апартаменти на найкращому в світі острові для тихої старості. Тим більше, що на апартаментах біля моря можна добре заробити, можна здавати туристам чи собі для відпочинку залишити… І в таку «хату» можна просто втекти і «з’їб…сь»!

Всіх вінничан, хмельничан та житомирян — хто був у мене і купував квадратні метри – не маю права називати. Але це, мабуть, пів Вінниці треба було б зачитати поіменно. Нині зводимо апартаменти в Мерсіні – біля другого після Стамбула великого порту Туреччини, який ще «не розкушали» всі туристи… Але німці, британці та норвежці там живуть і відпочивають давно. Тому ціни на курортну нерухомість також ростуть, і хто не встигне – той пролетить… Зараз ціна десь 1000 доларів за метр, на Кіпрі – дорожче…

А ще один плюс Туреччини – це ціни на їжу! В Україні пляшка «Моршинської» в столичному готелі коштує стільки, скільки мій обід – перше, друге і компот – в Мерсіні! І моя дочка через це мене запитує: «Тату, а чого в Києві все так дорого?» А я, як «Хитрий гуцул», кажу: бо ми найбагатші люди в Європі, але про це ніхто не знає…

– Турки з вами досі торгують до останньої ліри? Чи у них все-таки є корупція, «відкати» і своє будівельна «мафія»?

– Ведучи справи у Мер­сіні, я вже розумію їхній турецький менталітет. Це коли в тебе загострене відчуття справедливості після того, як в Османській імперії злодіям руки рубали… А з іншого боку, вроджене бажання тебе хоч на копійку обманути і отримати насолоду від цього. Тому у них «Прозорий офіс» для інвесторів та бізнесменів ще прозоріший, ніж у Гройсмана з Моргуновим… Ти заходиш із документами у велику кімнату, як наш спортзал, і там сидять всі чиновники із дозвільними функціями. А їхній начальник сидить в самому кутку і уважно стежить, чи ти задоволений роботою підлеглих. Якщо хоч хтось підвищив голос чи висловив незадоволення рядовим посадовцем, то начальник втручається особисто, несе тобі чай та розрулює по закону всі проблеми до їхнього вирішення. Хабарів у них немає, принаймні із мене їх не вимагали… Але панує бюрократія, як у всій Європі. А у нас все так, як було! Чи я щось пропустив?

– Чому Антемюка називають «Хитрий гуцул»?

– Бо я від діда, мабуть, маю цю бізнесову жилку… А Бог мене, як я вже казав, часто штовхає в спину. Останній приклад тут показовий, коли я уклав у Туреччині будівельний контракт у місцевій лірі, її курс різко впав на 25%, а згорьований підрядник-турок мені каже: ти володієш гіпнозом? Я ж за ці гроші навіть фундамент не зведу, а ти хочеш цілий дім за ці ліри! Але контракт є контракт і «Хитрий гуцул» я вже навіть у Мерсіні…

І досвід ведення бізнесу в Україні мені дуже допомагає в Європі! Бо у нас, окрім всіх проблем і корупції, ще й багато крадуть!

– Нинішня Вінниця вам подобається? Вона дійсно найкомфортніше місто України?

– Я проїхався через все місто на авто – дороги хороші, все чисто, але питання завжди є… Втім, я вже вийшов із того статусу, щоб все критикувати і казати про погане… На цю критику просто жаль часу, бо треба думати позитивно і бачити хороше! І це найкраща дієта для гарного самопочуття! Я вже розповідав у «33-му», що професор Тодуров зробив мені операцію та вирізав більшу частину шлунку, щоб в не жер багато… З того часу вага стабілізувалась, ожиріння пішло і не повернулось, я їм овочі та рибу без ніяких каш та хліба, багато плаваю і ходжу пішки… Може, 150 років проживу, бо дуже хочу!

– Ви собі купили хоч 10 тисяч гектарів землі в Україні?

– Ні… Бо я не аграрій і в мене інший бізнес. А ті, що купили чи присвоїли собі землю, хіба вони українці? Може, по паспорту вони громадяни України, але не за духом… Тому я собі нічого не взяв і не вкрав, коли був на дружній нозі із Віктором Януковичем. Бо так мене мама вчила: Вітя, не кради, бо Бог все бачить… І навіть Янукович мені дивувався, коли я відмовився бути при ньому губернатором на Вінниччині. Каже він мені тоді: «А чого ти не хочеш очолити ОДА?» А я йому відповідаю: «Бо там зарплата мала, а красти я не буду… І другим не дам!» Янукович тоді все зрозумів і мені пробачив мою відмову. І я з тих пір маю чисту совість перед людьми, яких не довелось обкрадати.

– Яку мрію вам не вдалось здійснити?

– Я дуже хотів стати архітектором, але не було часу на це. Тому архітектором буде моя найменша донька, і я радію через це… Знаєте, старий він­ницький єврей колись мені відкрив секрет успіху, якого я дотримуюсь всі ці роки. Заробив міль­йон – 10% закопай, 40 — вклади у землю та нерухомість, а решту 50% вклади у бізнес чи грай у казино! В 90-х роках казино не було, тому я бізнесував. Грався із цими грошима, вигравав і прогорав! Думаєте, я його послухав? Так треба робити, але я не робив і петляв усе життя… Тепер роблю, бо це вже досвід життєвий! І коли я у Вінниці, навіть в хостелі ховаюсь від спеки, дуже приємно зустрітись з «старою гвардією» — Володимиром Продивусом, Вік­тором Маліновським, Василем Откидачем, Юрою Коробкіним… Повірте мені, це «геніальні» люди для Вінниці та Вінниччини, які з нуля зробили себе, свій капітал та бізнесові імперії. Багато кого вже немає в живих… Бо нині одні сіють поля, інші – будують Вінницю до неба, треті – Україною торгують… Такі часи, але інших не буде!

У світі грошей дуже багато, а хороших ідей – мало… Тому не женіться за грошима, а шукайте свою тему, свою ідею, вкладайте капітали в освіту дітей, мрійте і не сидіть на місці… Я приглядався до бізнесу Грузії, але не той дохід! Тепер мрію про іспанський острів Тенеріфе, де є шанс заробити хорошу копійку… У Вінниці був і буду, а свої 100 років зустрічатиму на Кіпрі, чекаю в гості всіх.

Роман КОВАЛЬСЬКИЙ