Буша – це Вінниччини душа! Бо це правдавнє та історичне поселення знаходиться у мальовничій долині трьох річок і вважається місцем сили!
Із 2000-го року Буша на Вінниччині стала історико-культурним заповідником і «магнітом» для туристів зі всього світу!
Адже сотні років тому ця сучасна туристична перлина була одним з найбільших міст всього Поділля. А на початку нової ери тут було поселення під назвою Антаварія (назва якого походить від від «анти — праслов’яни»).
Але магнітом №1 все ж є «Бушанська загадка». Бо кожен гість місця сили має переступити умовний поріг у минуле — зайти і відчути магію древнього скельного храму із містичними знаками. Ця унікальна пам’ятка була відкрита професором Антоновичем у кінці ХІХ століття.
«Азм есмъ Миробог жрец Ольгов» було написано біля входу у святилище.
Прикрашає вхід у храм і загадковий малюнок із досі «непрочитаним» зображенням: тварина, схожа на оленя, стоїть на невеликому підвищенні, а біля неї молиться людина, схилившись під деревом. Хтось бачить у неї в руках ще жертовну чашу. Дерево без листя, а на гілці сидить дивний птах, що нагадує півня. Біля дерева незрозуміла фігура у вигляді прямокутника. Можливо, ця кам’яна картина зображає скорботу за померлими. Принаймні ця версія найімовірніша.
У світі не існує аналогів даного рельєфу. Історики губляться у здогадках про дату його виникнення. Вірогідними є трипільські часи, коли священним деревом, деревом життя вважали дуб, який, за цією версією, і зображений на камені.
Свого часу Олександр Пірняк, колишній директор заповідника «Буша», так пояснював форму прямокутника:
– Він у древніх народів означав… Сонце або Всесвіт. Це однозначно сакральне місце – символ погляду у потойбічний світ. Як стверджує вчений, півень тут є символом ранкової зорі, птицею, яка асоціюється із перенесенням душ в інший світ у давніх слов’ян. На підтвердження язичницького походження пам’ятки говорять і великі ніші у каменях, напроти зображення. Мовляв, вони служили жертовниками.
Весь комплекс складається із трьох приміщень, схожих на печери. Два з них утворились природним шляхом, а «келія» була вирубана людьми.
До речі, саме в цьому унікальному храмі переважно іноземці нині проводять оригінальні весілля у кельтському стилі… І молодята із гостями спеціально їдуть сюди, в Бушу, за тисячі кілометрів, із Німеччини, Норвегії та Японії.
І не можна в Буші пройти повз Козацький цвинтар. За даними істориків, колись на території Буші було аж 7 кладовищ.
До речі, на початку ХVІІ ст. на Замковій горі в Буші стояла фортеця, яку в народі називали «Малий Кам’янець» або «Орлине гніздо». 17 жовтня на чолі 30-тисячної армії почав свій каральний похід на Поділля коронний гетьман С. Потоцький.
Буша не скорялася…
У пам’яті народу назавжди залишився образ видатної дочки нашого народу, дружини сотника Зависного, який керував обороною Буші – Мар’яни. Після загибелі чоловіка вона взяла на себе керівництво обороною. Зрозумівши, що фортеця не встоїть, ця героїчна жінка, взявши на руки маленьку дитину, увійшла в пороховий льох зі смолоскипом, забравши з собою життя величезної кількості ворогів.
Замок злетів у повітря, а душі і досі літають у тому повітрі. Цілу ніч з 29 на 30 листопада 1654 року палало мертве місто, а на ранок залишилися тільки руїни і згарища. Нині тільки Замкова вежа 17 століття залишилась стояти.
І це ще далеко не всі легенди Буші. Тут останніми роками навіть відомий сенсей із Японії проводить психологічні практики та запрошує сюди, на Поділля, своїх послідовників. Це Джунсей Терасава — мандрівник з Японії, професор та видатний буддійський монах, якого Росія в 2000-му році позбавила візи та вислала за «інакомисліє». А в Україні, в нашій Буші, сенсей відчув такий прилив сил, що обійшов всі куточки та стежки сусіднього Гайдамацького яру в пошуках натхнення, нових емоцій та морального розвантаження… І порівняв нашу Бушу із Швейцарією та хоче весною приїхати на цвітіння місцевих сакур — бушанських вишень.
І після цього візиту на Ямпільщину Джунсея Терасави язичницький скельний храм у Буші давно став хітом Інтернету на весь світ. А після кількох семінарів, психологічних практик та закритих форумів у Буші ця слава пішла по вухах багатьох так званих «духовників»…
