Свято-Троїцький жіночий монастир як частина «Браїлівського проєкту» увійшов до переліку «Семи чудес Вінниччини». Це комплекс пам’яток архітектури і містобудування національного значення.

Серед найшанованіших ре­лік­вій монастиря — Ченстоховська ікона Божої Матері. За переказами, ікона написана євангелістом Лукою в Єрусалимі на кришці стола Святого сімейства в Сіонській світлиці. Це одна з найбільш відомих і шанованих святинь Європи, визнана однаково католиками та православними. Через темний відтінок обличчя її ще називають «Чорна Мадонна». Її шлях на Русь проліг через Єрусалим, Константинополь, міста Болгарії, Моравії та Чехії, звідки ікона нарешті була перенесена у м. Белз, що колись було центром Белзького князівства, а зараз є невеличким містечком на Львівщині.

Одного разу, під час облоги татарами Белзького замку, князь виставив ікону Божої Матері на міську стіну, і одна з татарських стріл влучила в неї. З рани одразу почала текти кров, а на татар напав морок, який спричинив паніку і побиття їх один одним. Це змусило татар зняти облогу і піти з володінь князя.

Через деякий час князь передав ікону в побудований ним монастир на Ясній горі поруч із селищем Ченстохово. З тих пір цей образ став іменуватися Ченстоховським. Копію саме цієї Ченстоховської ікони пожертвував 380 років тому, у 1635 році, брацлавський підсудок Михайло Судимунтович Кропивницький у заснований ним у місті Вінниці Благовіщенський жіночий монастир, який згодом був переведений у Бра­їлів.

Про історію заснування обителі є декілька згадок. Одна з них розповідає, що монастир міг бути заснований ще Феодосієм Печерським — основоположником чернецтва у Київській Русі. За іншою версією — Антонієм. Перші історичні згадки про створення обителі починаються від 1635 року. Теперішня будівля монастиря почала зводитися у 1767 році за кошти польського магната Францішека Потоцького. І там розташовувася монастир католицького ордену тринітаріїв.

Після анексії По­ділля Ромійською імперією у 1845 році сюди із Він­ниці перемістився православний жіночий монастир. За більшовицької влади монастир був закритий, а за радянської — тут розміщувалося училище та туристична база. Реставрація та відродження усього комплексу відбулося уже у 90-х роках ХХ ст.

За переказами міс­цевих жителів монастир колись прикрашала ста­туя Ісуса Христа розміром у людський зріст. Одні кажуть, що статую привезли з Туреччини, інші — що з Мадрида. Скульптура Ісуса була в багряній туніці з зав’язаними на грудях руками як згадка про християнських невільників, яких тринітарії викуповували з неволі.

Статую викрали турки, але подолянам по­тім вдалося її викупити і повернути до Браїлова. Вона вважалася чудотворною, і нею пишалися як католики, так і православні. Згодом статую перенесли до нового католицького костелу, звідки вона зникла під час революції 1917 року.

Сьогодні шанованими реліквіями монастиря, окрім Ченстоховської ікони, є ще Почаївська ікона Божої Матері, що походить із Почаївської лаври, ікона Божої Матері Троєручиці, написана на початку ХІХ ст. на Афоні, та ковчежець з мощами святих.