Її продала рідна мати малолітньою у сексрабство. А він зробив із Софії найбагатшу та найрозкішнішу жінку епохи. Він подарував їй «Софіівку» — найкращий шедевр паркового мистецтва Європи. Вона народила 5 дітей. І цинічно зрадила із його сином Юрієм. Щоправда, той довів і її до банкрутства, програвши все в карти. Бо любов буває зла.

Найбільший палац України в Тульчині, що на Вінниччині? приховує й інші таємниці.

Чи правда, що в його підземеллях тонни золота?

Багато хто стверджував, що у палаці Потоцького, перлині не лише Вінниччини, України, є тонни захованого в тайниках та підземних ходах золота.

Говорили про те, що в кінці 90-х до нашої влади звернулись представники відомої німецької компанії із пропозицією повністю реставрувати палац, але віддати все те, що вони знайдуть у підвалах. Ходили розмови, що компанія, яка пропонувала це, заволоділа планом, де закопані тонни золота цієї найбагатшої родини України. Редакція «33-го» не раз поверталась до цього. Запитувала керівників Вінниччини, чому ми не погодились. Нам відповідали, що це лише чутки.

А ось про те, як поляк, котрий пішов на співпрацю із російським царем після анексії Росією Польщі і став тут намісником, та про те, як покинув першу дружину із 6-ма дітьми і бився за дозвіл на одруження із рабинею, проданою мамою-повією в 12 років – далі.

Важко повірити, але ту, хто був господаркою цього найбагатшого палацу у Тульчині, де зараз проводиться «ОпераФест», на дорозі з Констатинополя подорожуючому офіцеру із Поділля продала із сестрою мати-повія.

Потім дівчата росли в маєтку гульвіси – коменданта Йозефа Вітта із Кам’янця-Подільського.

Старшу сестру чекала доля наложниці і смерть від цього чоловіка.

А ось Софія зуміла скористатись шантажем та залізною волею і таки змусила коменданта з нею одружитись.

А далі вона, потрапивши у світ балів і спокус, зуміла ставати фавориткою сильних світу цього. Хто лише не світився там — Потьомкін, Салтиков…

Так закохала в себе і Станіслава Потоцького. Найбагатшого магната наших країв, який мав 165000 кріпаків.

А далі відбувалось те, що можна назвати неймовірною казкою кохання. Бо Станіслав був готовий ще законному чоловікові платити відкупні за ще законну дружину Вітта Софію. Комендант їх радо брав і закривав очі на зраду дружини.

А ось законна дружина, мати 6-ти дітей Станіслава Потоцького, не чекала, а розробляла плани, як врятувати польського аристократа від цього божевільного кохання до елітної куртизанки.

Всі знають, що в ті часи отримати католику дозвіл від церкви на розірвання шлюбу, та ще і з матір’ю 6-ти дітей, було неможливо.

А як Станіславу вдалось його таки отримати?

На Поділлі з уст в уста століттями переповідалась ця утаємничена історія.

Софія забажала у Санкт-Петербург розкішних килимів від подільських майстринь із Немирова. Там вона співмешкала у ще одному палаці коханця. С.Потоцький був польським фаворитом царя Російської імперії, яка анексувала Польщу на 100 років. Саме за це і відвернулись від Потоцького (Щенського) польські націоналісти.

А коли шедеври рук подільських майстринь були готові, килими мали доставити кріпаки-селяни кінними повозками до тодішньої столиці Російської імперії. Але дорогою на одному із возів злетіло колесо. Щоб його поміняти, потрібно було зняти всі килими…

А через кілька днів у столичних газетах була опублікована поліцейська хроніка:

«У Харківській губернії по дорозі знайдено повозки із розкиданими килимами та мертвими сімох людей біля них».

Офіційна версія слідства була – пограбування. І лише Станіслав швидко здогадався, що сталось насправді. Бо дізнався, що це селяни із його поміщицьких угідь там загадково загинули.

Найняті ним приватні детективи потайки взяли аналізи із килимів, які потім спалили, бо виявили сліди сильної отрути.

Невдовзі С. Потоцький, кажуть, був на порозі маєтку, де жила його перша дружина. Він виклав їй нею ж розроблений план: посипати отрутою сукні та килими, які замовила Софія. Вона їх буде розглядати і одягати, тому помре разом із прислугою.

– Вибирай – каторга чи розлучення, і весь твій злочин «заминаю».

Дружина через кілька днів і сама загадково померла. Кажуть, через стрес…

Ось так фортуна посміхнулась Софії. І вона почала отримувати вже законне кохання у таких дозах і у супроводі таких розкішних подарунків, що нікому і не снилось: палаци, Софіївський парк, який досі притягує до себе туристів з усієї України…

Софія вражала своєю красою і досконалістю. Вона народила найбагатшому магнату 5-ро дітей. Але у багатодітної матері була така осина талія, що позаздрили б прими опери і балету. Вона заснувала рух сарматок – мовляв, вони, як їхні потомки, мають сидіти досконало в сідлі та незгірше чоловіків володіти шаблею.

Кажуть, на балах Софія кинуту вгору шовкову стрічку миттю розсікала у повітрі шаблею. І це був один із «коньків» господарки оселі. Але тут у наші краї прибув обтяжений боргами і страждаючий ігроманією син Станіслава від першого шлюбу Юрій. Йому батько подарував Могилів-Подільщину. Але син так підсів на розгульне життя та карти, що спускав всі свої кошти.

Батько не міг вигнати «кровинку» і тому давав йому ще. Але в міру. А борги все наростали, валили його даними зобов’язаннями.

І тоді він знайшов шлях мати кошти через спокусу мачухи. Софія, яка до цього часу не знала пристрасного кохання, а, ймовірно, тільки грала в нього, кинулась у вир таємних пристрастей з пасинком.

В утаємничених місцях парку, створеного для неї чоловіком, кохалася і віддавалася сину свого чоловіка.

Як завжди, все таємне стає явним. Ось і Станіслав, якось, простодушно розшукуючи дружину в термінових справах чи то сина, застав їх за адюльтером.

Від побаченого його серце не витримало. Кажуть, розбив параліч і німота – чи то від обширного інсульту, чи інфаркту. Так і помер Станіслав, не покаравши зрадливу дhужину. І їй та дітям дісталось найбагатше придане. Але і гульвіса-син Станіслава на додачу. Щоб не чути пересудів, мачуха та пасинок перебрались до Санкт-Петербурга. Але якраз тут Софія переконалась, що любов може бути злою і до неї. Через кілька років розкішний спадок через гульвісу Юрія майже весь був закладений. А палаци стали зборищем гравців та волоцюг.

Софія з жахом виявила, що довіра її до молодого коханця-пасинка вилізла їй боком.

А тут ще застала Єжи в обіймах молодої фаворитки. Все повернулось – зрада за зраду. Але Софію через це інфаркт не трафив. Вона просто наказала коханому зібрати манатки, дала на дорогу грошей і наказала їхати за кордон і більше ніколи тут не з’являтись. За іншою версією, покинула його у столиці і сама повернулась у Тульчинський палац.

Невдовзі, зібравши волю в кулак, Софія кинулась рятувати статки. Доклавши чимало зусиль, вона таки вивела маєток з-під боргових застав. Але більше ніколи не дозволяла наблизитись до себе жодному чоловікові. Слава про її доброчинність гриміла не лише на Поділлі. Коли Софія померла, наказавши похоронити себе у родинному склепі поряд із Станіславом, стояли живі кілометри вдячних селян із смолоскипами, проводжаючи катафалк з її тілом…

Але Станіслав навіть на тому світі, кажуть, не пробачив зради коханій. Тому прах Софії двічі горів в усипальні та його грабували. Чим не сюжет для Голлівуду?