Ми всі захопились схожою на детектив історією судді Чауса. Але на Вінниччині роками розігрувалась така детективна історія суддівської вседозволеності і аморальності ще одного судді, що тут можна писати не один роман «про корупцію у судах і безсовісність працівників Феміди”. Так як і про те, що діти за «золото предків» готові довести до самогубства рідного батька.

Як не парадоксально – ключовою дійовою особою у цьому судотрилері виступав «33-й канал».

Безпредєл сина щодо батька узаконив цей суддя. Що отримав “33-й”, коли захистив інваліда концтабору?

Розпочалось все з того, що до редакції завітало подружжя двох літніх людей.

Чоловік був без ноги – з протезом. Назвався паном Давидом та показав посвідчення дитини-в’язня конц­табору.

Родина проживала у Тульчині і молила захистити їх… від рідного сина.

Бо той – депутат і навіть голова земельної та комунальної комісії – купив вже всіх. І тому через суд хоче визнати батька недієздатним. Щоб взяти над ним опіку.

– Для чого мені це, адже у мене є дружина Марія, з якою ми ось зараз зійшлися. Дбаємо один про одного. Вона вдова, і я вдівець…

Але син категорично проти мого шлюбу. Хоча має все, я поставив його на ноги, всім забезпечив, бізнес передав…

А він ось днями увірвався в будинок, побачив, що дружина одягає золотий ланцюжок, і «зірвався з катушок» – почав у неї стріляти…

– То хто неадекватний більше? – риторично запитав батько, ковтаючи чоловічі сльози.

Зрозуміло, що на місце подій і в суд, де мали визнати батька Давида недієздатним, поїхав уже наш кореспондент.

Він вислухав всі сторони, об’єк­тивно почав готувати до друку матеріал. Аж тут почали йти дивні телеграми – мовляв, я забороняю вам висвітлювати ці події. Підписував їх син Антон.

Очевидно, йому адвокат не підказав, що це є тиск на журналіста, що карається законом.

Ми таки опублікували те розслідування. І далі все перетворилось на очевидне нехтування законами. Син подає позов до суду. Навіть не суддя, а голова суду виносить заочне рішення, без нашої участі і повідомлень. Ним зобов’язує дружину батька Марію та редакцію сплатити по 300000 (тоді долар ще був по 8) моральної компенсації сину!

Від такого протизаконного рішення, нехтування законом, моралі, інтересів батька й інваліда, його життя із пенсіонеркою-дружиною відібрало мову навіть у нашого бувалого адвоката.

Зрозуміло, що ми подали апеляцію… Але той же суддя виніс ще одне рішення – арештувати майно дружини батька і пенсію.

Побачивши цей безпередєл, батько із дружиною вирішує виїхати в Ізраїль до родичів. Але вже в Борисполі спритні ділки в особі судді та сина-депутата вносять дружину в єдиний реєстр – мовляв, борги. А значить – повертайся в Тульчин.

Батько їхати міг. Але як справжній джентльмен – повертається до Тульчина з дружиною. І тут за допомогою судді та адвоката, яка більше схожа «на слугу диявола», оббирають батька по всіх фронтах.

Ми продовжуємо судову епопею в Апеляційному суді. Але батько не йде із редакцією, а вірить слову сина… А той відсуджує за допомогою голови суду останнє – його будинок.

І коли батько потрапляє в лікарню – син відвідує його лише для того, щоб викрасти ключі…

За весь час роботи в журналістиці такого безпредєлу, причому не серед бандитів, а представників влади і суду, ми не бачили…

Фіналом нех­тування ци­­ми людь­ми всіх законів стала трагедія. Доведений до відчаю батько вночі прийшов до будинку… Що він там ще хо­тів знайти?... Але син уже встиг поміняти замки… І тоді прямо біля дверей власного будинку, який збудував і де виростив дітей, повісився на посадженій власноруч яблуні…

Ось такий подарунок на «новосілля» отримав син завдяки другу-голові суду.

Всі були шоковані. Ми не могли зрозуміти, чому так кричуще порушує закон наймолодший голова районного суду і депутат-син та не боїться пуб­ліч­ного осуду?

– Тому що син контролює контрабандний потік елітних авто із Придністров’я, привіз їх вже для всіх керівників судів та департаментів, в міністерстві та верховних судах. Цей Люля узаконює не лише ці авто через суд і без сплати мита, але й земельні афери. Тому це не лише людина без честі та совісті, але й злочинець, – пояснювали місцеві жителі…

Далі назвали і головну причину такої нещадної війни батька і сина… Місцеві підозрюють, що велась вона не через будинок чи бізнес батька, бо той і так все майже передав первістку… А за золото предків, яке переходило, як заведено в багатьох єврейських родинах, від покоління в покоління. І, мовляв, саме в підвалах будинку цей скарб зберігав батько. А син його облапошив. А до цього стріляв у мачуху, бо думав, що це вона одягає коштовності із переданої їй скарбниці…

Ми довго знаходились в шоці – стукали в різні інстанції. Не лише ми – обібрані завдяки незаконним рішенням голови Тульчинського суду потерпілі від рейдерських атак.

У сина-то ми виграли у вищих інстанціях суди. Але хто поверне батька?

Підпал Тульчинського суду та інсценований замах на голову

І тут нова серія: у Тульчині горить суд! Так, ви не помилились. Саме суд, і саме в тому місці, де були складені справи голови суду! Тобто із незаконними рішеннями… Бо таких було більшість! Пожежні сирени, вогнеборці миттєво намагаються все погасити. Бо ж у приміщенні загоряння саме там, де справи, а не у кабінетах.

А в цей час новий детектив.

Голова суду Люля заявляє, що, коли він їхав на власному авто на роботу, на нього здійснили напад невідомі бандити, до цього погрожували по телефону та ще й обстріляли. Ймовірно, хо­тіли вбити.

– Це переслідування мене за принципову позицію як голови суду. Тиск на мене! – Голова і далі добавляє епітетів, щоб переконати всіх, яка він постраждала жертва…

Але якось в акурат збіглися ці події і кинулась в око одна деталь – із Немирова, де в нього хороми чи не кращі в районі, він запопадливо поїхав того ранку під час нападу не на своєму елітному авто, а на простенькій машині, нібито тестя… Далі досвідчені опери під керівництвом генерала Поліщука почали рити… І невдовзі нарили, що це голова суду сам собі надсилав смс із телефона, придбаного на ринку заздалегідь…

Далі з’ясувалось, що і зброю, якою обстріляли його авто, він сам придбав…

Уявляєте, скільки світило б судді, та ще й голові суду, якби довели, що це він підпалив чи навіть організував підпал… і ще інсценував напад на себе…

Бо в перші дні дізнань, коли аферу судді розкрили, він написав явку із повинною… Але потім вже в суді заявив, що на нього натиснули, мовляв, катували і т.п.

Справа вже в суді, за корпоративною етикою «свої судді», чи «через слово своїх суддів», тих, які покривали всю його протизаконність та допомогли в 30 стати головою суду, валилась як могла.

Відсікся підпал суду, співучасники… інші обставини

І у 2013 році суддю Тульчинського районного суду було засуджено до 3 років позбавлення волі за інсценування замаху на самого себе. Як тоді повідомляла прокуратура: «Він придбав пістолет ТТ та патрони до нього. Згодом використав зброю для інсценування замаху на своє життя – вистрелив по автомобілю, на якому їздив, та по своїй сорочці, попередньо її знявши».

Видав себе за жертву суддівської мафії і виліз на сцену Майдану

Був ще один цікавий момент. У 2014-му, коли “непотопляємий” Люля попри всі намагання і кошти таки не зумів завалити справу у судах, він примчав на вінницький Майдан.

І через знайомих таки пробрався на сцену та почав з неї палко заявляти про те, що він жертва суддівської мафії. Що саме через те, що він боровся проти неї та місцевих владних кланів, його піддали переслідуванням, фальшували проти нього справу, і тепер він має відбувати покарання.

Багато присутніх майданівців тоді повірили палкій промові.

Але там же були і журналісти «33-го»!

Вони одразу ж показали реальне обличчя «жертви суддівської мафії» і те, що якраз Люля і очолював її в районі. Та був великим чи малим, але гвинтиком корупційних суддівських схем, які роками існували вже в межах України.

Судді таки не вдалось видати себе політичною жертвою. І сів Люля в колонію. Та ненадовго.

Серед членів банди – колишній суддя

І ось новий сигнал. На цей раз засвітився вже звільнений із місць позбавлення волі ексголова суду у банді викрадачів елітних авто.

Весь Немирів гуде про обшуки. Ось що повідомили в редакцію «33-го» його мешканці.

– Чому після резонансних справ про підпал Тульчинського суду, інсценування замаху на самого себе та викрадання елітних авто він досі на волі? – запитують його земляки.

Його авто упізнали у центрі Немирова. Кажуть, серед білого дня їздить зі своєю дружиною Лілією. Хоча вже після обшуків у його будинку та звинувачень у причетності до злочинної групи викрадачів дорогих авто мав би бути за гратами.

– Будинок Люлів у Немирові всі знають, його називають «Шевченківською хатою». Ні, не тому, що дім убогий, а тому, що будинок яскраво-червоний, як університет Шевченка у Києві. Після 2014-го тут було тихо. А в минулому році сюди нагрянув екіпірований спецназ. Все було, як у кіно – собаки, люди в масках і зі зброєю… Перевернули догори дригом суддівське помешкання. Начебто знайшли багато грошей, але це не дивно. Шокувало інше – десятки мобілок, номерних знаків від машин, багато комплектів клю­чів, усяких відмичок. Навіщо це все колишньому судді? Крав машини? Чи збував крадене? – досі обговорюють немирівчани.

Пізніше червоний, як Шевченківський універ, будинок показали на відео Нацполіції. Повідомлялося, що правоохоронці затримали злочинну групу, яка викрала щонайменше 15 елітних авто.

Ось що повідомили на запит наших кореспондентів у Нацполіції:

– Співробітниками департаменту карного розшуку спільно з слідчими головного слідчого управління під процесуальним керівництвом офісу Генерального прокурора була затримана організована злочинна група у складі 6 осіб, які протягом тривалого часу скоювали незаконні заволодіння транспортними засобами елітних марок «БМВ», «То­йота», «Акура», «Мазда», «Кіа», «Хонда», «Хюндай». Деякі викрадені авто повертали власникам за винагороду. Якщо автомобіль не викупляли, його розкомплектовували та збували по запчастинах.

Один із організаторів групи тривалий час перебував у розшуку за незаконні заволодіння транспортними засобами у минулому. Переховувався за підробними документами і при цьому скоював крадіжки машин. Інші двоє учасників цієї групи – це колишні працівники правоохоронних органів – поліцейський і співробітник прокуратури та суду. Ще один – військовослужбовець.

Під час проведення 25 обшуків було виявлено велику кількість спеціального обладнання для відмикання та угону транспортного засобу, засоби зв’язку, відмички, заготовки ключів. А в місцях розкомплектування машин – запчастини загальною вартістю 5 млн грн.

– Чи закрита і передана до суду ця справа? І чи за гратами підозрювані? – запитали у відділі комунікації поліції Вінниччини. Але там пояснили, що справу розслідують у Києві.

За повідомленням ЗМІ, за крадіжки дорогих авто учасникам угруповання загрожувало від 8 до 12 років тюрми. А під час обрання міри запобіжного заходу у суді прокуратура вимагала арешт або заставу у
5 млн грн.

– Невже віддав 5 «лимонів» і знову вийшов сухим із води? Чи система своїх не саджає? – обурюються у Немирові.

Адже тепер колишній голова суду вже рецидивіст?

А тепер проаналізуйте шлях навіть не судді, а голови суду! Чи не здасться вам, що суди зачистити від ось таких “прохіндяїв” потрібно було ще вчора.

І чи заслуговує багато хто із тих, хто його ставив, покривав, продовжує це робити – на пенсійне забезпечення у 77000 за місяць. Зарплати більше 100000. Він просто попався… А якби ні? А скільки подібних йому і далі рулить?

Не мовчіть! Повідомляйте нам про це. А ми беремо справу Люлі під особистий контроль. Його прізвище видозмінене у цій публікації, але вже тривалий час голову суду в кримінальних колах називають саме так.

Тетяна РЕДЬКО
Людмила Поліщук