Широкий резонанс викликала стаття, опублікована в одному з останніх номерів нашої газети «Кому невигідне об’єднання чорнобильських організацій?»
Проблема, про котру не на повен голос говорили вже давно, була піднята на загал: чому гроші, котрі виділяються на потреби чорнобильців та ліквідаторів, далеко не завжди витрачаються за призначенням. Стаття зачепила за живе, її передрукували кілька «чорнобильських» сайтів, вона отримала різні відгуки.
Зокрема були й такі:
«Нас збирають двічі на рік, щоб черговий раз списати гроші. Накриють обід, скажуть, що ми герої, котрі врятували світ, і забудуть до наступного року. Але ж ми самі її утримуємо, платимо внески. Скільки грошей виділяється на громадські організації і куди вони витрачаються — ми реально не знаємо…»
«Там, де є гроші, завжди є куратори від влади. Бо хто просто так виділить гроші громадським організаціям на благодійність? Мафія безсмертна. Одні мисливці, інші — жертви».
«З самого початку створення громадських організацій вони пішли шляхом «генсеків»: ділять на своїх і чужих, розпихають гроші по кишенях, нагороджують себе, коханих. Нічого нового. Простий чорнобилець покинутий напризволяще…»
Голова громадської організації «Союз Чорнобиль України» Микола Бойчук погодився внести ясність у ситуацію.
– Ми всі отримуємо фінансову підтримку на роботу організацій – аж 20-30 тисяч гривень на рік! Питання не в папері та ручках. Ті організації, котрі працюють і мають офіс, повинні мати гроші на організаторські витрати, наприклад, на проведення зборів, на оплату відряджень, адже доводиться їздити по різних ОТГ, допомагати, пояснювати, координувати, — розповідає він. — Замість того, щоб подякувати мерії та обласній владі, котрі могли проігнорувати і не дати цих грошей, інтерв’юер нас запідозрив у казна чому…
Але влада виділяє гроші, і ми витратили їх на ті напрямки, котрі вважали за потрібне, наприклад, на те ж зубопротезування. Так, недостатньо, але ж це все було з доброї волі. Ми намагаємося працювати з владою тісно і хочемо запевнити, що напрацьовуємо великі справи. Наприклад, провели чотири всеукраїнських зібрання, на котрих були присутні голови чорнобильських організацій з інших областей. Вони з задоволенням приїхали сюди, бо мерія нам допомогла з автобусами, провела екскурсію Вінницею, і ми за це щиро вдячні. Але ця людина вчепилася до того, що ніде у світі немає поняття «ветеран-чорнобилець». Ми називаємо свої організації так, як хочемо, і нам на те не потрібно питати згоди в Кабміні. Підозрюємо, що люди, котрі давали інтерв’ю, самі нічого не зробили корисного, тільки ставлять підніжки в роботі наших організацій.
Хіба ми були проти об’єднання і щоб разом працювати? Але цей чоловік сам дестабілізує роботу усіх. Виходить, ми отримували мільйонні гроші для своєї роботи — але це ж не так! Якщо на наші заходи виділяли 5-7 тисяч гривень, то це не такі великі гроші! Тим більше, що ми складаємо документ, в якому розписуємо, куди вони були витрачені. Ми вказуємо все: видавання буклетів, книг, проведення зібрань. Але ми не мусимо звітувати один перед одним, як саме використовуємо фінанси. Ми звітуємо про це тільки перед членами своєї організації і не заважаємо один одному.
Тепер ми готуємо новий формат спілкування. Наразі розробляємо відповідний документ роботи нашого об’єднання. Ми хочемо запропонувати усім без винятку громадським організаціям увійти до об’єднання, але без права втручатися в життя інших організацій. Ми вирішили об’єднуватися, щоб консолідувати свої зусилля.
Два роки тому з цією метою утворили координаційну раду, вибрали туди незалежних людей для відстоювання наших інтересів, але вирішили її діяльність достроково припинити. Адже перед нами життя ставить трохи інші завдання. Наші організації гарно працюють у Тульчині, у Могилеві-Подільському. Але дехто привласнює наш спільний здобуток та ще й звинувачує нас у бездіяльності і розвалі спільноти чорнобильців. Якби все було так протизаконно і несправедливо, то нами би вже давно зацікавилися правоохоронні структури. Вважаємо всі звинувачення безпідставними.
Замість післямови варто нагадати кілька цифр. На початку року чисельність постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні становила 1 718 113 осіб. Серед цієї кількості постраждалих 181 149 — учасники ліквідації наслідків аварії, 1 534 819 – потерпілі від Чорнобильської катастрофи, із них 322 876 дітей. На соціальний захист населення у 2021 році передбачено 2,57 млрд грн.
Сюди входить і санаторно-курортне лікування, і виплата різних грошових компенсацій, і матеріальна допомога. Зрозуміло, на першому плані наразі українські бійці, котрі захищають країну від ворога. Але Чорнобиль нікуди не подівся, наслідки аварії розтягнулися в часі на століття.
