Це щось справді неймовірне і магічне, бо під час святкування Дня Вінниці гончарний круг, встановлений поряд з виставкою унікальної Барської кераміки, немов магнітом притягував усіх.

А тарілки та горнята, де на білому тлі красувалися квітчасті візерунки, вабили своєю незвичайністю.

Про те, що у стародавньому Бару гончарним промислом займалася третина населення, наша газета розповідала не раз. Місцеві майстри створювали здебільшого столові та декоративні вироби: миски, полумиски, тарілки, макітри, глечики та іграшки, частина яких йшла навіть на експорт. А Барська кераміка й донині прикрашає збірки провідних музеїв України, а також Кракова, Берліна та Санкт-Петербурга. «Убили» це ремесло репресії, голодомори та війни. Прикро, але тепер у Бару не працює жоден гончар. Зате є багато ентузіастів, котрі при підтримці громадських організацій та Українського культурного фонду готові відродити ремесло.

Нещодавно у місті Бар на всеукраїнську конференцію з міжнародною участю «Місце Барської кераміки у гончарній спадщині України» зібралися поважні науковці, етнографи та фольклористи. 52 автори написали 42 доповіді, у яких представили історичні розвідки, петрографічні характеристики, дослідницькі візити до музеїв гончарства.

У планах — створити тримовний віртуальний 3-D музей Барської кераміки. Саме під час конференції була представлена пілотна версія. Керівник проєкту, директор ГО «Барський МХАТ» Роман Григор’єв каже:

– Започаткований віртуальний музей поповнився першими експонатами: патріарх керамології Вінниччини, заслужений діяч мистецтв України Володимир Титаренко урочисто передав унікальну барську миску кінця ХІХ століття, а доктор культурології, завідувач кафедри історії, мистецтвознавства та пам’яткознавства ХДАК Анатолій Щербань подарував барчанам мисочку та глечик-монетку із села Бирлинці-Лісові (сучасне Лісове Барської міської територіальної громади).

Соломія КАЛЮЖКО