Про невеличке містечко Тульчин, що на Вінниччині, вже зараз говорить вся Україна. Адже тут проходить щорічний Міжнародний оперний фестиваль під відкритим небом “OPERAFEST TULCHYN”.

Нещодавно депресивна Тульчинська громада використала шанс у рамках децентралізації та стала першим культурно-економічним дивом України.

Як вдалось збільшити бюджет громади у десятки разів – дізнаємось із уст засновників та організаторів фестивалю.

Сьогодні Тульчинська громада — одна з найкращих у Вінницькій області. Та ще на початку першого етапу децентралізації у 2014 році не було чим похизуватись, окрім величної історії легендарного палацу Потоцьких. Місто занепадало, будинки ледь не розсипались на очах, а місцеві дороги були просто “убиті”. Та й сам палац потребував капітальної реконструкції.

- Тривалий час шукали економічне рішення, щоб “підняти” об`єднану територіальну громаду та покращити рівень життя населення. Коли ж з'явилась можливість зробити фестиваль, ми зрозуміли, що втратити такий шанс просто не можливо. Тому і доклали максимум зусиль, аби із фестивалем Тульчин відродився заново. Так і склалось. Тепер це оперна столиця України, про яку говорить весь світ. Адже і справді економіка покращилась в рази, дороги відремонтували, квартали оновили. Економіка громади значно зросла, - розповідає міський голова Валерій Весняний.

Головна продюсерка Ірина Френкель та режисер-постановник фестивалю “OPERAFEST TULCHYN” Павло Третьяков побачили, як мистецтво та правильна культурна політика “оживляють” найбільш занедбане місто Райнсберг, що розташоване у Східній Німеччині. Там і отримали натхнення зробити небувалий раніше культурний подвиг в Україні.

- Невеличке містечко щороку перетворюється на оперну столицю. Оперний фестиваль у Райнсберзькому палаці є настільки престижним, що з року в рік його відвідують провідні європейські політики.

- Все почалось із того, що після падіння Берлінської стіни у невеликих містах Східної Німеччини запанувала велика соціальна криза, - каже Павло Третьяков.

- У Райнсберзі, який був частиною НДР, розташовувались радянські військові й техніка, які обслуговували всі городяни. Після об’єднання Східної і Західної Німеччини та остаточної демілітаризації у місті був дуже високий відсоток безробіття. Райнсберг опинився навіть у гірших умовах, що були у 90-х в українських містах. Повністю кредитуючись державою, місто мало 10 мільйонів євро боргів і жодного просвіту, через що молодь буквально тікала звідти. Свій порятунок німці знайшли саме у правильній економічно-культурній стратегії, шлях до якої відчули інтуїтивно. Спершу абсолютно не робили ставку на економіку, а просто, маючи гарний майданчик для концертів – тераси напівзруйнованого Райнсберзького палацу у центрі міста - започаткували оперний open air.

– Ризикнувши, вони провели перший фестиваль, який тривав тиждень. А коли побачили попит, прорахували все і вирішили, що оперний фестиваль повинен відбуватися протягом 4 місяців, - розповідає Ірина Френкель.

– Це була політична воля міського голови міста, пана Яна-Пітера Рау. На запитання, чому обрано саме оперний жанр, він відповів: «Я просто обожнюю цей вид мистецтва!»

З Тульчином теж схожа історія. В радянські часи життя маленьких міст будувалось навколо одного-двох найбільших підприємств – і Тульчин не був винятком. Після розпаду Радянського Союзу підприємства, на яких трималися бюджети містечок, у більшості своїй були зруйновані. Роботи у малих містах зараз обмаль, молодь виїжджає до великих міст. Як у таких умовах не зникнути та не перетворитись у маргінальні поселення?

Після реформи децентралізації громада повинна була забезпечувати сама себе. Тож “OPERAFEST TULCHYN” став можливістю зробити Тульчинську громаду однією із найкращих в області, - додає міський голова Валерій Весняний.

Цікава ідея, чіткий план та реальні результати - ось так Тульчин вибився “із пішака в дамки”. Задум полягав у тому, щоб відродити колишню славу культурної столиці Поділля та збільшити туристичний інтерес. Культурний проєкт був настільки унікальним явищем, що підтримку надали Італійський культурний інститут та Міністерство культури України.

Саме під час проєкту «Plan Z» у 2016 році експерти вперше зібрали голів малих міст України з пропозицією продумати культурні ідеї, які б стали поштовхом для культурного та економічного розвитку територіальних громад.

Проведення оперного фестивалю просто неба на території парку палацу Потоцьких, де у 1787 році був відкритий другий у країні оперний театр, було спрямовано не на популяризацію оперного мистецтва, а на введення «Подільського Версалю» у життя області, - розповідає продюсерка Ірина Френкель.

- На календарі 9 травня, до фестивалю – місяць. Але ввечері, коли повинна починатись концертна програма фестивалю, на палац Потоцьких спускається морок! Ми зробили все неможливе: за 3 тижні до палацу провели електроживлення, водопостачання, були відреставровані фасади та “Золота” й “Блакитна” зали.

Ближче до проведення першого фестивалю дороги почали будувати швидкісними темпами. За тиждень до початку оперного фестивалю організатори потрапили за хештегом #OperafestTulchyn на 19 світлин нової дороги з підписом: «Ти все ще не любиш оперу»?

А вже зараз, коли четвертий рік Тульчинський край живе фестивалем. Дороги зроблені майже по всій території ТГ.

До другого оперного фестивалю розробили проєкт «Леонтович Арт Квартал» – адже саме тут композитор Микола Леонтович написав мелодію «Щедрика».

Подавали проєкт на конкурс від Міністерства культури «Малі міста – великі враження» вже самі тульчинці.

Вони перетворили центр міста на галерею сучасного мистецтва під відкритим небом. Туристично привабливу зону, яку зараз відвідують десятки тисяч людей.

Арт-квартал має 8 муралів на музичну тематику, які прикрасили будівлі міста, інтерактивну просторову інсталяцію «Щедрика» Леонтовича і ще багато інших цікавих артоб’єктів.

Тульчинський бізнес розвивається за рахунок фестивалю. Багато кафе та ресторанів навколо палацу Потоцьких розробили своє “оперне” меню. Це було єдиною вимогою акредитації для бізнесу на фестивалі. Як сказала одна з директорок ресторану: «Табличка «Рекомендовано OPERAFEST TULCHYN» – це більш вагома відзнака для закладу, ніж від Фреймут».

Це розробка ідеї, на яку працюють всі групи населення: від людей креативних професій до бізнесу та влади. Багато прикладів таких міст нині існує у Європі та на Американському континенті. Тепер уже можемо говорити про початок таких процесів і в Україні, а Тульчин – найяскравіший приклад цього.

Софія Копач