Телефон став невід’ємною частиною нашого життя. Без нього важко обійтись, адже там є все необхідне для користування: карта для швидкого пересування, будильник, месенджери як тихе спілкування, а також різноманітні ігри. Водночас багато школярів майже весь час «сидять у мобільному», що, зрозуміло, йде їм на шкоду. Як позбавитися цієї залежності? Поради дає вінничанка Ольга Чаттопадхай – практичний психолог, психотерапевт по роботі з дітьми, підлітками та сім’ями.
- Що ж таке телефонна гра? Це те місце, де є інша реальність, простір, де можливим стає війна, переслідування, пошук скарбів, герої у різноманітних обладунках та неприродньою суперсилою, є бажана ферма із домашнім господарством. Є вже запрограмований ілюзорний отриманий результатом. Гравець прикладає розумові зусилля, аби досягти певної кількості балів, грошей і виграє. Він радіє, пишається своїми успіхами. Але на жаль, вони не є справжніми, – наголошує Ольга Чаттопадхай.
За опитуванням дітей та дорослих можна зрозуміти, що віртуальна гра - це перезавантаження від реальних стресових навантажень. Психіка людини, а особливо дитини, дещо перенапружена, не встигає оцінювати та фільтрувати інформацію, яку отримує в соціумі (на навчанні, у колі спілкування, в домашній атмосфері). Стрес, тривогу можливо перевести у відпочинок. Телефон під руками, тому його найшвидше і легше використати як "ліки". Але це є ще більша помилка, на думку психологині.
Що потрібно робити аби діти (і дорослі також) менше часу проводили в телефонних іграх?
- Потрібно більше часу розмовляти один з один, домовлятись про зустрічі, ходити пішки, грати в шахи та інші живі ігри. Це допомагає поліпшити контакт та довіру, зніме напругу, яка зібралась за день, а то й за цілий тиждень. Після стресу завжди слідує полегшення та спокій. Замінити гру необхідно на змагання по приготуванню найсмачніших домашніх страв і з власними рецептами. Це свого роду творчість та особливий винахід для юного кулінара, ідейника. Не забудьте похвалити та підтримати сина чи доньку у його справжній перемозі на кухні, – пояснює Ольга Чаттопадхай.
За спостереженнями пані Ольги, дітям не вистачає живої історії з життя батька чи матері, сестри чи друга, а також тілесної присутності – відчуття, що дитину взагалі помічають.
- Критика та постійні сварки, підвищення голосу на дітей спонукають дітей заховатись, аби не чути, не бачити, бути непоміченим. Гра допомагає їм відчувати себе там, де безпечно. Тому важливо, щоб ви пам'ятали, як ваш голос і настрій впливає на вашу дитину. Якщо неможливо контролювати свій гнів - зверніться до спеціаліста - психолога, психотерапевта окремо чи попрацюйте в парі, – пояснює Ольга Чаттопадхай.
Фелікс ЖАНІН
