Адже цього разу перших посадових осіб держави та їхніх помічників звинувачують у виведенні разом із Коломойським більше сорока мільйонів доларів із «Приватбанку». По цій справі проти згаданого олігарха проводиться розслідування у США.

Докотилася хвиля зі скриньки Пандори й до України. Через витік конфіден­ційних докумен­тів група авторитетних між­на­родних журна­лістів провела розслідування і оприлюднила резонансну інформацію під загальною назвою Pandora Papers. В ній вони розсекретили прізвища державних та політичних діячів, які займалися та займаються виведенням коштів на офшорні рахунки, уникаючи сплати податків.

Найбільше у списку фігурантів саме з нашої країни. В принципі, цим, можливо, вже важко когось здивувати на тлі нашої тотальної корупції. Але найрезонансніше те, що до пандорівської команди потрапив і президент Зеленський, котрий пройшов на виборах з гаслом антикорупційної боротьби. До того ж, схоже, до офшорних оборудок причетне і найближче оточення президента, яке він запопадливо посадив на вищі державні посади. Серед них, до речі, і теперішній голова СБУ Іван Баканов та перший помічник президента Сергій Шефір й інші кварталівці.

У результаті такої «запеклої боротьби» з олігархами та корупцією перші за два роки президентства Зеленського стали в рази багатшими. А стосовно корупції, то, за висновком євроаудиту, Україна зараз посідає перше місце в Європі за рівнем корумпованості. Зважаючи на досвід у цій царині перших осіб держави, неважко зрозуміти, що позбавитись такого статусу нам вдасться не скоро.

Схоже, так і будемо жити в реаліях, де олігархи та чиновники безкарно розкрадають країну і таємно виводять награбовані кошти через підставних поді­льників на офшорні рахунки. А потім слухатимемо їхні промовисті виступи на різних міжнародних майданчиках, де вони б’ють себе в груди і лякають світ інсценованими замахами на «борців з корупцією». Чи просять грошей для бідних українців, щоб потім ці мільярди доларів відмити через шахрайські фінансові схеми.

Для довірливого електорату, як відволікаючий момент, крім розстріляної автівки, можна ще закрутити багатоходову тему відставки спікера Верховної Ради Разумкова. Очевидно, за те, що він не має офшорних шлейфів і не потрапив до чергової скриньки Пандори по-українськи. І може вигідно протистояти теперішнім. Прикро, що вся ця історія може знову змінити ставлення у цивілізованому світі до української влади.

Чи то ми такі нерозбірливі у своєму виборі, чи то так легко ведемось на гарні обіцянки, чи, може, атмосфера і традиції у вищих ешелонах української влади мають якийсь магічний вплив на політиків. Одначе, маємо те, що маємо… Як казав батько цих чиновницьких хороводів та фінансових схематозів. А поки що залишається лише слідкувати за розвитком подій і набиратися міжнародного громадянського досвіду стосовно політиків, яким, певно, таки не можна вірити…

Анатолій Петраченко