Співачка повезла у великий світовий тур нову концертну програму «Непереможна». Одним із перших міст її почула Вінниця.

Аліна виступає на сцені з 3-х років. Багато її дитячих пісень написала відома українська виконавиця і народна артистка України Ірина Білик.

Вона її помітила на конкурсі «Мініміс Україна», де дівчина перемогла в номінації «Маленька панянка-талант». Тоді Аліні вдалося виграти запис на студії, і Ірина дала їй путівку в життя. Більше — в ексклюзивному інтерв’ю для наших читачів.

– Аліно, три роки тому ви з'явились у шоу-бізнесі з абсолютно новим сценічним образом. Як створюєте костюми?

– Стиль сексуальної білявки мені і справді дуже притаманний. Я довго вирішувала, в чому та як я повернусь на велику сцену, та створила образ, який справді сподобався глядачам. Просто «Гросу», тепер без Аліни — так і називається моя перша «серйозна» платівка. Зізнаюсь, що маю дуже багато стилістів, але над сценічними образами працюю самостійно. В мене є хороші швачки. Тож пробую себе ще і в дизайні.

– Тур «Непереможна» про що?

– Це не лише про мене, а і про мою команду в цілому. Нас на сцені семеро музикантів. Великий шоу-балет. Загалом — справжнє шоу. Я вважаю себе непереможною. Є навіть пісня з такою назвою, тому саме так і вирішили назвати гурт.

– Зараз більше пісень ви пишете сумних чи веселих?

– Звісно, в репертуарі є різні пісні. Є і клубні варіанти, і душевна лірика. Якщо говорити про кохання, то більшість моїх пісень — у мінорі. Вони сумні. Таку тенденцію практикую не лише я, а і весь світ.

Не знаю із чим це пов`язано, але мені як автору так здається краще. В мене дуже низький голос, але завдяки тренуванням можу «захопити» будь-яку октаву. Та все ж не прагну пищати так, як Тіна Кароль. Використовую те, що маю.

– Як пережили карантин?

– Зізнаюсь, що найбільше хвилювалась, щоб ніхто із близьких не захворів. За професією я ще і акторка. Тому під час карантину проходила дуже багато кастингів. Щоб не зупинятись у розвитку. Я пройшла майже всі. Після послаблення карантину відразу почала зніматись. Багато пісень, які зараз у програмі, написані також під час карантину.

– Пісня «Вова» за 2 мі­сяці набрала 40 млн переглядів. Зізнайтесь, вона присвячена президенту?

– «Вова» – це дуже популярне ім`я, тому слухає цю пісню не тільки Україна. На мій погляд, пісня стала популярною, бо в країні були вибори... І тут з`являється трек «Вова». І навіть деякі слова збігались із передвиборною кампанією президента. Пісню я написала ще за два роки до випуску. Але не було приводу її випустити. Та все ж наважились — у розпал виборних перегонів. Пісня побила всі рекорди. І за декілька днів звучала на всіх радіостанціях країни.

– У дитинстві ви дебютували із піснею «Бджілка». Зараз також її виконуєте?

– Так, цю пісню я співаю і зараз. Її змінили та додали в репертуар, бо здавалось, що не вистачає моєї історії. Зараз людям важко роз`єднувати мене теперішню зі мною маленькою.

– Ви знімаєтесь у бага­тьох фільмах. Позиціонуєте себе як співачку чи акторку?

– Зізнаюсь, що вокал мені набагато ближче. Адже на сцені вже 23 роки. Думаю, що кожна співачка має бути акторкою, щоб відчувати свою пісню та вміло доносити її глядачеві.

– Вас звинувачували у зраді українського народу після Майдану. Що зараз скажете про Росію?

– Я не збираюсь відрікатись від своєї країни та свого прізвища. Я люблю Україну. Те, що я проживала тривалий час в Росіїї, не означає, що забула Батьківщину. Коли ж проживала там, то завжди подавала себе як українку. Наша мова — солов`їна. У моєму репертуарі більше пісень українською! У Росію я виїхала у 2010 році. Хто ж тоді міг подумти, що буде війна між країнами, котрі раніше були однією? Міністерство культури мені проплачувало навчання в Росії. Та раз на три місяці я точно була на Батьківщині. А потім після навчання потрібно було відпрацювати. Там вже і заміжжя, і сімейне життя почалось. Щоправда, невдовзі я розлучилась із чоловіком. І от тепер я тут, на Батьківщині. Щиро рада, що українська пуб­ліка слухає мої пісні.

Софія Копач