Релігійна війна за уподобання православних на Вінниччині вийшла на новий рівень. Тепер прихильники Московського патріархату вдаються до відвертого маніпулювання автоматичною системою розподілу справ, котра діє у всіх судах. Про це у своєму листі до редакції розповіли мешканці села Вербовець.

«Історія почалася майже три роки тому, коли громада с. Вербовець вирішила перейти до Православної Церкви України. Події розгорталися так само, як і в інших громадах: віряни майже одноголосно про це вирішили на зборах, подали документи. Тільки-но в управлінні релігій та міграції взялися реєструвати, як 32 людини вирішили, що залишаються під юрисдикцією Московського патріархату.

Два роки тривав судовий процес. Після того, як Велика палата Верховного Суду прийняла рішення, що це питання підлягає розгляду у господарському судочинстві, Мурованокуриловецький районний суд закрив справу і порадив звертатися до Господарського су­ду. У тодішньому Мурованокуриловецькому районі таких справ було чотири: по Жвану, Котюжанах, Бахтину і Вербовцю. Як стверджують юристи, то найліпше підготовлені документи були по Вербовцю. Невдовзі там зареєстрували релігійну громаду і ваша газета розповідала про те, як наша громада провела перше богослужіння у храмі. Після скандалів все завершилося новим опечатуванням церкви і новою хвилею судових позовів.

Справа в тому, що благочинного отця Василія (Балана) в Мурованокуриловецькій територіальній громаді підтримує нардеп Вацак. Він присилав своїх охоронців у «гарячі точки», до храмів у селах, де люди намагалися зайти всередину. Після хвилювань у Вербовці відбулася зустріч в облдержадміністрації. Голова ОДА вислухав обидві сторони конфлікту і запропонував проводити богослужіння почергово. Але не так сталося, як гадалося.

При підтримці нардепа адвокати та четверо людей (священник, його дружина, касир і півча) підготували три десятка позовів до обласної адміністрації, до Міністерства культури і Міністерства юстиції за те, що вони не скасували наказ керівника управління у справах релігій про реєстрацію релігійної громади ПЦУ у с. Вербовець і спрямували їх у Київський окружний адміністративний суд. Вони стверджують, що керівник управління у справах релігій незаконно перереєстрував громаду. Юридичний відділ облдержадміністрації перевірив все і від­писав позивачам, що жодних порушень закону не було. Тоді вони звернулися до Міністерства культури і розповіли стару байку про те, що неправильно зареєстрували релігійну громаду, а від­повідні органи провели неправильну перевірку.

Але по великому рахунку Мі­ністерство культури до цього не має жодного від­ношення. Утім, позивачі, не чекаючи відповідей, звертаються до Адміністративного суду. У позові — жодних докумен­тів, жодних фак­тів, котрі б свідчили про незаконність рішення, не вказано, про кого йде мова і про яку громаду, а тільки витяг з положення про Міністерство культури. Тільки в кінці позивачі стверджують, що всупереч чинному законодавству, ігноруючи заяви та звернення громадян, відповідачем (обласною адміністрацією) допущено безді­яльність та не скасовані накази про реєстрацію статуту релігійної громади, що стало під­ставою для звернення до суду...

29 суддів окружного адміністративного суду залишають цей позов без розгляду через те, що будь-якої конкретики у позові немає. Навіть документів про сплату адміністративного збору! А потім позивачі дуже пильно слідкують за тим, до кого потрапить позовна заява. Якщо, згідно з автоматизованим розподілом справ, потрапляє не до того, що потрібно, судді, просять залишити справу без розгляду. Аж поки один з цих позовів не потрапив до «правильної» судді, котра взяла позов до розгляду.

Після цього позивачі пишуть заяву про зміну підстав позову. І в неї вставляють сім громад по Мурованокуриловецькій територіальній громаді. Такий собі троянський кінь... Облдержадміністрація відписує, мовляв, ми тут ні при чому, та й розгляд поданих звернень ще не закінчився. До суду звернувся керівник відділу у справах релігій з проханням залучити його до справи, аби він дав пояснення, яка ситуація є насправді. Але ці клопотання не розглядаються.

Паралельно вони засипають позовами Господарський суд у Києві. Схема така ж: справа має потрапити до «потрібного» судді. Наразі суди тривають, і кінця й краю цьому ми вже не бачимо...»

- Засипати позовами суди різних інстанцій — це нова тактика релігійної боротьби, котру обрали прихильники Московського патріархату, — розповідає адвокат Сніжана Чубенко, котра в судах відстоювала право багатьох релігійних громад на перехід до Православної Церкви України.

— Вони закидають позови до того часу, поки вони не потраплять до того судді, котрий їх влаштовує. У Господарський суд міста Києва вони теж направили 18 позовів. Всі вони від одних і тих же людей. Але попри все ці дії завершаться їхньою поразкою у судах на всіх рівнях. За цими діями у всій Україні стоїть нардеп Новінський, котрий дуже обурюється тим, що відбувається.

Ми, по суті, воюємо з Новінським та його грішми. У Могилів-Подільській єпархії головний прихильник Московського патріархату - Геннадій Вацак. Дуже прикро, що такий відомий бізнесмен і депутат, котрого ми поважали і вважали його патріотом, насправді виявився захисником інтересів Російської Федерації в особі російської церкви в Україні. Я висловлюю свій жаль з цього приводу і обіцяю гідну боротьбу. І в цій боротьбі — гроші проти правди — правда обов'язково переможе.

Тим часом дізнатися думку самого Геннадія Вацака поки що не вдалося. Телефони його помічників поза зоною досяжності. А релігійні війни тривають.

Тетяна КОНДРАТЬЄВА