Державне бюро розслідування відкрило кримінальне провадження щодо вбивства Василя Стуса. Заяву про умисне вбивство за попередньою змовою групою осіб — співробітників КДБ, адвоката та суду – ще 5 серпня написав вінницький громадський активіст Юрій Павленко.
– Довелося звернутися до суду, аби зобов’язати ДБР виконати вимоги ст. 214 КПК. Півтора місяця від того дня минули. З усього видно: працюють, — коментує Хорт.
— Стусів вирок було скасовано в 1990 році за протестом прокурора Михайла Потебенька вже після його смерті. Таким чином, осіб, причетних до цієї справи, могли б притягнути до відповідальності ще років 30 тому.
Звернутися я вирішив після того, як дізнався, що суддя Петро Фещенко, який виніс останній вирок В.Стусові, поскаржився до Окружного адмінсуду м. Києва на дії Пенсійного фонду з метою підвищення йому пенсії. Суддя вийшов на пенсію в 1996 році і всі ці роки спокійнісінько проживає в Києві.
Тепер рух справи в значній мірі залежатиме від сина В. Стуса – Дмитра, його дружини Валентини, сестри – Марії або інших близьких родичів. Вони можуть бути визнані потерпілими у даному кримінальному провадженні і клопотати в порядку ст. 55-56 КПК України про проведення слідчих дій. У мене як заявника таких можливостей немає, але я подаватиму публічні запити і оскаржуватиму бездіяльність слідчого на кожному етапі провадження.
Провадження відкрито за пунктам «в» статті 93 Кримінального кодексу УРСР 1960 року (умисне вбивство, вчинене у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку) передбачає максимальну міру покарання за даний злочин — довічне ув’язнення, тому питання щодо застосування строків давності при призначенні покарання покладається на суд.
Як відомо, Василь Стус помер 36 років тому у концтаборі, відомому як «Пермь-36» у Пермській області теперішньої Росії. На той момент поет відбував вже другий термін покарання – 10 років примусових робіт і 5 років заслання, до якого його засудили у 1980 році. 28 серпня 1985 року Стуса вчергове відправили до карцеру за те, що він, читаючи книгу в камері, сперся ліктем на нари.
На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Вночі з 3 на 4 вересня засуджений помер. Згідно з офіційним медичним висновком, причина смерті – зупинка серця.
Людмила ПОЛІЩУК
На фига ему работать? Порошенко подкинет, надеется проскочить в раду. Очередной казак Гаврилюк, такой же поддонок и мразь.
Хорь на что угодно пойдёт, лишь бы не работать.
О так, головне щоб не забули. Ультрапатріотизм – це товар, який приносить прибуток в Україні. Але не громадянам України а тільки носіям цієї хвороби та покупцям цієї прояви релігійного фанатизму.