Хвилююча історія про загибель бійців Української Народної армії вже сто років живе і передається з уст в уста серед жителів Кукавки Могилів-Подільського району. У листопаді 1920-го у нерівному бою з червоноармійцями полягли 19 добровольців — вояків УНР, по-звірячому порубаних шаблями. Їм було всього 18-25 років. Тоді люди із Кукавки знайшли тіла, поховали у чистому полі, священник відспівав їх. За це більшовики вбили його сина. Довгі 70 років радянська пропаганда називала юних патріотів бандитами, націоналістами.

Ні, вони герої, захисники незалежності України, достойні вищої шани і поваги! - вирішили земляки. І почали діяти. Український інститут Національної пам'яті і меморіально-пошуковий центр «Доля» організували пошукові експедиції. Вінницька ОДА, облрада, депутатський корпус підтримали, виділили 50 тис. грн. Вендичанська ОТГ і місцеві аграрії зібрали ще 25 тис. грн. У 2018-му останки вояків перепоховали у центрі Кукавки, облаштували братську могилу. А 28 жовтня 2021-го був урочисто відкритий пам’ятник героям.

У піднесеному настрої, з букетами осінніх квітів зібрались на мітингу біля святого місця жителі навколишніх сіл, представники місцевої і обласної влади, історики, науковці з Києва і Вінниці, священники трьох конфесій, члени Вінницького клубу історичної реконструкції, пластуни, бійці АТО-ООС.

... У центрі насипний - курган діаметром 6 м на могилі вояків. Ліворуч камінь із Соколом, як символ звитяги українських вояків, і напис: «Тут спочивають 19 вояків ІІІ залізної дивізії Армії УНР, загиблих у бою з більшовиками між с. Кукавка та с. Вендичани. 11 листопада 1920 року. Слава Героям». Праворуч Петлюрівський Хрест і меч...

Пам’ятник відкрили з воїнськими почестями.

- Болюча, але славна історія України, яка завжди була ласим шматком для загарбників! Її волю виборювали віками! І сьогодні триває російсько-українська війна, наші хлопці так само гинуть за рідну землю, як і ці молоді герої! Вони житимуть у народній пам’яті разом з героями Крут, з учасниками визвольних змагань, з мільйонами борців за Україну! - сказав скульптор Микола Крижанівський, автор пам’ятника.

Дев’ятнадцять дев’ятнадцятилітніх, української крові еліта!

І дихнуть не проси - обличчям до світла впадеш,

Променем шабля зблисне, як пісня:

“Україна буде, Україне буде — тільки опісля...”

Люди виступали і говорили, що виховання українського духу — це велика робота, яка наполегливо робиться і має постійно продовжуватись. Отець Мелетій Батіг, священник УГКЦ, висловив переконання, що у Вендичанах, у Могилеві -Подільскому обов’язково буде вулиця ім. Дев’ятнадцяти вояків УНР.

Ірина ЗОНОВА