Про його одруження із першим секретарем міськкому комсомолу не один рік ходили розмови.

А новоутворене под­ружжя сенсаційно виїхало до Куби працювати.

В останніх числах жовтня у Вінниці пішов із життя Іван Сорока.

31 рік тому Івана Сороку обрали депутатом Вінницької місь­кої ради, і вже на першій сесії його кандидатуру підтримали на посаду голови!

Так на початку 1990-х Іван Іванович став керівником виконкому міської ради, як тоді ще офіційно називалась ця посада. Але невдовзі було оголошено про вибори мера. Ним став Дмитро Дворкіс.

А вже в 1992-му Іван Сорока став першим директором українсько-кубинської програми лікування потерпілих від аварії на ЧАЕС дітей. Після повернення із Куби вони із дружиною Наталею стали першими поселенцями новозбудованого будинку на «Кемпі».  До виходу на пенсію працював на різних посадах в обласних структурах, очолював обласне управління захисту прав споживачів.

Друзі діляться, що Іван Іванович, незважаючи на свої високі та впливові посади, був дуже відкритою та веселою людиною. Любив жарти, дружню компанію та завжди був готовий підтримати земляків у скрутній ситуації…

26-го жовтня серце Івана Івановича Сороки раптово зупинилось… У той день він збирався їхати в місто у справах. Ще мав випити чашку чаю, але так і залишився сидіти в кріслі…

Свого часу Іван Іванович згадував, як в 91-му, в останні хвилини Союзу та КПРС, сотні вінничан на площі перед обкомом партії вимагали, щоб останні комуністи розбарикадувалися і вийшли «здаватись» в руки Народного Руху…

І коли обком КПУ «здався», то «демократи» обшукували всіх секретарів та секретарок на виході.

Друзі та колеги