І заявляє, що в часи його головування у Вінницькій ОДА такі проблеми вважалися НП на всю країну:

– На початку року, як всі пам’ятають, ціна на газ була надзвичайно низька – у межах 6, 800 грн за кубометр газу, плюс транспортування, виходило до 9 тисяч грн. Відповідно такі кошти закладалися в бюджеті. Але наприкінці вересня постачальник заявив, що у нього газу по такій ціні немає… Зрозуміло, коли органи місцевого самоврядування отримали таку інформацію, вони почали консультуватися. Телефонують в органи виконавчої влади, там кажуть, це не наше питання. Звертаються в обласну раду, там заявляють, що це зона відповідальності виконавчої гілки влади. Громади почали проводити тендери. Виставляють 20000 грн за 1000 кубічних метрів, ніхто не приходить. Виставляють 30000 грн – нікого. Якісь одинаки почали заявляти про участь у тендері, починаючи від 35 тис. грн. Повигравали тендер, уклали угоди. І тут одна з нарад у Києві за участі керівництва держави, і приймається рішення, що НАК «Нафтогаз» буде постачати газ по 16 тис. грн. Відповідно до доручення Ради безпеки та оборони, потрібно було анулювати договори за 35 тис. грн. У громадах створюються комісії з питань надзвичайних ситуацій і приймаються рішення розірвати вже укладені угоди, і подають документи на НАК «Нафтогаз України». Мистуцтво управління «Нафтогазу» полягає у тому, що ці всі громади, які направили нові договори, наче «канули в Лєту» – немає ніякої комунікації, ніяких контактів і газу немає. У Стрижавській селищній раді до сьогодні немає газу для садочка та школи. Моя онучка ходить у дитсадок, то розповідає, що вчителі кожні 15 хвилин роблять з дітьми фізичні вправи, щоб учні не замерзли. Друга онучка відвідувала дитячий садок, то там малечу клали спати у пальтечках… То добре, що у нас була можливість дитину залишити вдома, а якщо такої можливості немає, то діти мерзнуть.

За це повинні понести відповідальність певні посадові особи. Тому що будь- яке питання можна вирішити, якщо це робити вчасно.

– Який вихід?

– Якби це було за моїх часів, то профільний заступник голови облдержадміністрації поставив би палатку біля НАК «Нафтогаз» і ночував там, допоки не підписав усі угоди. А у нас зараз не вирішують проблему, а грають у пентбол, перекладаючи відповідальність один на одного…

Як ви пам’ятаєте, у 2014 році ми дуже багато котелень соціальної сфери перевели на альтернативні джерела енергії. Ставили котли на газ і на дрова. Та через те, що у минулому році газ був дешевий, у цих громадах дрова не заготовили…

– Але сьогодні реальна проблема з дровами, зараз у людей просто немає можливості придбати, запастися деревом. Що тут робити?

– Це ситуація, коли проблему зробили із нічого. Нещодавно спілкувався з одним із селищних голів, який розповів, що звернувся в «Облагроліс», щоб закупити дрова. А там відповіли: «У нас дров немає»… Їм не дають дозволи на збільшення норм вирубки, тому немає можливості заготовити достатню кількість дров.

Це знову ж таки питання управління та прогнозування. Раніше до нового опалювального сезону починали готуватися уже в квітні. Було відповідне розпорядження голови облдержадміністрації, визначалися обсяги заготівлі дров, хто їх буде поставляти, видавалися акти на вирубку лісів. Визначалися котельні, які потрібно модернізувати. Ставилися завдання по підготовці бюджетних закладів і так далі – це великий комплекс роботи.

Сьогодні люди самостійно вирубують лісополоси, якісь чагарники, закинуті місця. Не маючи можливості вирішити цю проблему в законний спосіб,  народ вирішує питання у той спосіб, який вважає за доцільне. А коли людина свідомо порушує закон раз, потім другий і третій, це стає нормою…

Ці процеси стануть хаотичними та безконтрольними, особливо у сільських місцевостях. Ціна на газ та відсутність зрозумілого алгоритму отримання субсидій тільки погіршить ситуацію.

– А є громади на Вінниччині, де не виникає проблем з опаленням? Ви про такі знаєте?

– Нещодавно був у Піщанці. Зайшов у будинок культури, а там тепло. Заходжу у школу, а там жарко. На моє питання, як так, місцеві відповіли: «Слава Богу, нам не провели газ»… У таких громадах, як Піщанка, Ямпіль, Іллінці, які свого часу свідомо пішли шляхом не показухи, а інвестування коштів у переобладнання бюджетних закладів на альтернативні джерела енергії, чудово розуміють, що треба заготовити ліс, привезти його, висушити, складувати. І на сьогодні у них, по великому рахунку, немає проблем з опаленням. Але підкреслюю – це системна робота. У тих же громадах, які орієнтувалися виключно на газ, їх увесь час «заколисували», що ціна буде нормальною, в реальному житті стикнулися з проблемами теплопостачання, як наслідок – обурення людей та дискредитація органів місцевого самоврядування.

– Чи можна сподівається, що з часом на ринку газу з’явиться конкуренція, яка буде впливати і на цінову політику?

– В Україні 3 трильйони метрів кубічних запасів газу. Для того, щоб дістати цей газ, була державна програма по збільшенню НАК «Нафтогаз Україна» видобутку до 20 мільярдів кубів за 5 років. Але нічого з цього не зроблено. Більше того, коли проаналізувати, хто отримував відповідні ліцензії, то стає зрозуміло, що за цими юридичними структурами стоять багатьом відомі політичні діячі. І найцікавіше, вони брали ліцензії, але ніхто нічого не бурив. Чому так? Тому що ніхто з цих приватних структур не були зацікавлені в тому, щоб Україна мала власний газ. Вони заробляли на тому, щоб Україна його транспортувала. То це не диверсія на державному рівні? А чому в підземні сховища, які є в Україні, міг закачувати газ лише «Нафтогаз»? Чому незалежні постачальники газу не могли за тими самими реверсними схемами закачувати газ у газові сховища? Чому лише вибраним дозволяли закуповувати на перед газ?

Підкреслюю, в Україні розвідані великі запаси газу, але щоб бути енергонезалежними, потрібно чітко бачити стратегію, ресурси та рухатися у заданому напрямку. Але коли великі чиновники НАК «Нафтогаз» розказують про знижки, то одразу порівнюєш їх з їхніми заробітними платами. Вони отримали 3 млрд доларів з російського «Газпрому», куди ділися ці гроші? На премії в мільярдах доларів для топ-менеджерів? Чому ці мільярди не витратили на розвідування запасів газу? Таке враження, що еліта, яка працює на газовому ринку, давно відірвалася від того, чим живуть люди і які у них проблеми. У них єдина мета – використати по максимуму те, що вони мають сьогодні. А що буде через 2-5 років – їх не цікавить. Тому ми й зіштовхнулися з таким явищем, коли приводять команди, які не живуть довгостроковими пріоритетами України. Вони живуть управлінською «чехардою». У нас втрачена інституційна пам’ять, яка зараз дуже гостро стоїть у питаннях управління країною зокрема.

Спілкувалася Людмила ПОЛІЩУК
Фото та відео Олексія Бойко