В ексклюзивному інтерв’ю «33-му» Віталій Кузьмишин, голова 7 апеляційного адміністративного  суду, який розміщений у Вінниці, розповів, чому так сталось і чи  передбачено таке законодавством.

– Ви обіймаєте посаду голови суду вже давно, нещодавно головою 6 апеляційного адміністративного суду обрано вашу дружину Олену. Чи не перечить це законодавству? Вас обирали таємним голосуванням? Ви і дружина розглядаєте справи чи лише виконуєте адмінроботу?

– На сьогодні судова гілка влади зазнала суттєвих зрушень. І, починаючи з 2016 року, голова суду обирається зборами відповідного суду шляхом таємного голосування, а не призначається. І таємним голосуванням суддів головою Сьомого апеляційного адміністративного суду було обрано мене (знаходиться у м. Вінниці — авт.), а в 6ААС (знаходиться у м. Києві) судді у таємному голосуванні висловили довіру моїй дружині і обрали на посаду голови її. І тут я не бачу ніяких застережень, оскільки абсолютно нормальною є практика, коли подружжя працює разом у одній сфері: і в медицині, і в політиці, і у журналістиці.

У своїй роботі я завжди дотримуюсь принципу Primus inter pares («Перший серед рівних»). Голова суду – це, перш за все, суддя, який здійснює правосуддя, тому і я, і моя дружина розглядаємо справи, як і всі судді. Звичайно, адміністративна посада потребує фізичних ресурсів для управлінської діяльності, тому зборами суддів відсоток навантаження на суддів, які обій­мають адміністративні посади, може бути знижений.

– Ви з 1999-го працюєте суддею. З 2006-го періодично обирались головою суду. Тому, маючи чималий дос­від, дайте відповідь: у якому стані зараз судова система? Які проблеми потребують вирішення?

– Сьогодні судова система переживає не найкращі часи. Першим і нагальним питанням є ситуація, пов’язана із кадровим голодом. За необхідності 7 039 посад суддів, фактично здійснюють судочинство всього 4444 судді. А тільки за 2020 рік суди України розглянули більше 3,5 млн справ.

Навантаження на суди пос­тійно зростає. На сьогодні ми бачимо суттєве збільшення надходження справ до адміністративних судів. Зокрема за січень-жовтень 2021 року до окружних адміністративних судів Сьомого апеляційного адміністративного округу надійшло понад 73 000 справ і матеріалів, а з урахуванням справ і матеріалів, не розглянутих на початок 2021 року, на розгляді суддів окружних адміністративних судів перебувало майже 95 000 справ і матеріалів, що в 2 рази більше, ніж в аналогічному періоді 2020 року, коли цей показник становив майже 49 000. У Сьомому апеляційному адміністративному суді у січні-жовтні 2021 року на розгляді перебувало більше
14 000 справ і матеріалів, а в аналогічному періоді 2020 року у суді справ і матеріалів було майже 9 000. І зауважу, що до адміністративних судів за захистом своїх прав звертаються тільки громадяни – фізичні та юридичні особи.

– Враховуючи пенсійне утримання для суддів у розмірі 62000 і більше, чи не захо­тіли судді вашого суду, у кого є підстави, одразу покинути все і йти на пенсію?

– Так, пенсійне забезпечення судді після виходу у відставку є досить високим, але судді свідомі і розуміють, що потрібно здійснювати правосуддя. Щодо нашого суду, то я навіть звертався до деяких суддів, які мали намір піти у відставку за власним бажанням, із проханням не йти у відставку, оскільки у них ще достатньо сил і енергії для роботи, а їхні професійні здібності забезпечують здійснення правосуддя на належному рівні.

Для того, щоб з посад могли йти досвідчені судді, потрібно, щоб судді першої інстанції набули відповідної професійності, аби гідно замінити колег із вищих інстанцій.

– Як ви вважаєте, чи довіряє суспільство судам? Що потрібно для побудови міцної довіри?

– На сьогодні судова гілка влади зробила все, аби сус­пільство їй довіряло. У судах України працює 4444 судді, які щоденно забезпечують право наших громадян на судовий захист, але за показниками рівень до­віри складає всього 36%. Вражає той факт, що не довіряють саме ті особи, які ніколи не були учасниками судових процесів, тому що коли опитування проводиться серед сторін у справах, то рівень довіри до суду сягає до 60% і більше. Це я кажу про судову гілку влади в цілому, а якщо говорити про рівень довіри саме до нашої установи, то за 5-бальною системою оцінювання ми маємо 4,78.

Важливим кроком на шляху до побудови належного рівня довіри є викорінення у системі органів державної влади по­літикуму, заплямовування інших для відбілювання себе.

Довіра – це така психологічна категорія, формування якої залежить від багатьох чинників. Звичайно, судам необхідно бути відкритими для громадськості, забезпечувати належний рівень отримання судово-адміністративних послуг, а також активно комунікувати із суспільством і показувати прозорість своєї діяльності.

Однак не останню роль у побудові довіри до судів відіграє питання виконання судового рішення. Це питання досить тривалий час залишається актуальним і гострим, адже, на жаль, встановлення справедливості не закінчується ухваленням суддею законного рішення. Коли громадянин отримує рішення на свою користь, але не може реалізувати своє законне право, це суттєво підриває довіру до суду. Важливо розробити дієвий механізм, за допомогою якого органи виконавчої служби зможуть забезпечити безумовне виконання усіх судових рішень. До речі, Україна посідає одне із перших місць щодо звернень до Європейського суду з прав людини стосовно невиконання рішень національних судів державою.

Таким чином, лише за умови комплексного підходу у реалізації нагальних питань ми можемо говорити про укріплення довіри до судових інституцій.

– Які досягнення, на вашу думку, є у судовій системі і до чого потрібно прагнути?

– На сьогодні динаміка розвитку судової гілки влади в частині відкритості та доступності набула нового формату. Ми разом із нашим колективом вважаємо, що у цьому наш суд відіграв значущу роль, оскільки те, що ми започаткували у нашій діяльності ще у 2007 році, а це: SMS-повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, оприлюднення графіка розгляду справ на офіційній вебсторінці суду, висвітлення інформації про діяльність установи, публікації про судові рішення, публічність судових засідань, проведення засідань у режимі відеоконференцзв’язку, відкритість інформації про кожного із суддів, дні відкритих дверей, постійні заходи із громадськими організаціями, засобами масової інформації, угоди про співпрацю з вищими навчальними закладами, публікації у ЗМІ про діяльність суду тощо. Це те, що за нашою ініціативою з 2012 року законодавчий орган почав втілювати у площині законів, і те, що вже працює на загальнодержавному рівні. Приємно і те, що всі наші позитивні напрацювання запроваджуються усіма судами України і доводять свою ефективність.

Таким чином, судова гілка влади повинна прагнути насамперед до відкритості своєї діяльності, а також до впровадження у роботі найкращих європейських практик, пристосованих до наших реалій. Правовладні установи у організації роботи мають відповідати міжнародним стандартам, а, можливо, бути навіть кращими.

- Зараз Ваша особиста активність у засобах масової інформації значно знизилась. З чим це пов’язано?

- Наразі ми обрали інший шлях комунікації із суспільством: у судах є судді-спікери та прессекретар суду, є вебресурси, зокрема і соціальні мережі. У Сьомому апеляційному адміністративному суді є двоє суддів спікерів та прессекретар, ми активно публікуємо усю необхідну інформацію на сайті суду та сторінках у соціальних мережах. Тому мені немає необхідності так часто з’являтись у інформаційному просторі для презентації суду, це вже роблять посадові особи, за якими закріплено цей напрямок.

Спілкувалась
Тетяна Редько