У минулому випуску «33-го» ми анонсували конкурс «Знайди героя нашого часу». На нашу електронну адресу вже надійшло чимало заявок. Сьогодні – до вашої уваги твір про Петра Шептицького. Нагадуємо, що конкурс триває. Надсилайте свої розповіді про героїв, які живуть, навчаються або ж працюють поруч із вами, на електронну адресу gazeta@33kanal.com

У моєму селі Могилівка жив молодий чоловік. Навесні 2014 року сталися трагічні події, які перевернули долю чолові­ка, усієї України. Кожен дорослий для себе зрозумів, що розпочалась неоголошена війна на Сході України. Всі, хто вболівав за долю рідної землі, йшли добровольцями на Схід України. Пішов разом з усіма і мій односельчанин. Він розумів: для того, щоб були щасливі його рідні, він має їх захистити. Це був Шептицький Петро Михайлович, його ім’я знає кожна людина у моєму селі. У 2014 році Петро Шептицький був мобілізований до лав Збройних сил України, брав участь в Антитерористичній операції на Сході України, він – учасник бойових дій за місто Дебальцеве. Вдома його чекали мати, батько, дружина та донечки.

18 лютого 2015 року страшна звістка прийшла в наше село. Петро Шептицький загинув під час артилерійського обстрілу селища Кам’янка.

Він віддав най­цінніше – своє життя за свободу України, за мирне небо, за щастя своїх рідних. Він назавжди залишиться в пам’яті односельчан як добрий чоловік та турботливий батько. Його ім’ям названо вулицю, на якій він жив, встановлено пам’ятну дошку біля нашої школи. На кожне свято учні школи покладають квіти та згадують про героя. Для мене Петро Шептицький – справжній патріот, герой, якого ми завжди будемо пам’ятати.

Світла пам`ять про нього живе у двох красунечках-доньках. Ми втратили земляка та справж­нього героя, а 18-річна Богдана та 16-річна Катруся втратили батька. Дівчата діляться теплими спогадами та кажуть, що біль не вщухає. До цих пір важко змиритись із втратою…

– Тато загинув 6 з половиною років тому в Дебальцевому, що поблизу Кам`янки. Він потрапив у Дебальцевський котел. При відступі було велике бомбардування та обстріли. Куля прошила серце.

Перше, що приходить на згадку, це дитячі пустощі та ігри. Тато завжди був позитивною людиною. Проводив багато часу з нами. І це втішає світлу пам’ять. Зараз ми цінуємо та згадуємо кожну хвилину, коли були поруч з ним… Він наш герой, а ми – його діти – несемо світлу па­м’ять про його ім`я, — діляться доньки загиблого героя.

Катерина Швець, учениця 8 класу
Могилівської філії І-ІІ ступеня опорного закладу освіти
«Навчально-виховний комплекс «Заклад загальної середньої
освіти І-ІІІ ступенів – гімназія № 2»» Гніванської міської ради