21 грудня цього року виповнилось би 60 років моєму синові Ігорю Євгеновичу Федорову, письменнику-фантасту, який народився у Вінниці і прожив тут яскраве, хоч і недовге життя.

У шостому класі написав свій перший твір «Галактическая сковородка».

Після школи навчався у Вінницькому політеху на факультеті автоматики та обчислювальної техніки.

Ігор Федоров займав активну життєву позицію, впливаючи на культурне життя міста і зливаючись із ним: диск-жокей, ініціатор створення і голова клубу любителів фантастики (КЛФ), організатор всесоюзних конвентів фантастів у Вінниці – «Віннікон», учасник КВК, багаторазовий чемпіон та призер міста і області на іграх «Що? Де? Коли» та «Брейн-ринг».

Був він колектором, редактором, видавцем, заснував перше у Вінниці недержавне видавниче та книготорговельне агентство «Рось». Працював інженером, електриком, підприємцем, будівельником, керівником фірми і все життя писав.

Автор багатьох публікацій художніх творів у періодиці, декількох авторських книг з фантастики та поезії. Лауреат національної премії «Золота фортуна» за кращий сценарій художньо-документального фільму, автор сценаріїв декількох серій фільму «X-files». Отримав спеціальну відзнаку «Асамблеї фантастики «Портал» (Київ) за дитячі «Сказки странного леса». Перекладав з англійської мови.

Був учасником багатьох фестивалів-конвентів з фантастики на теренах СНД, що відбувалися в Києві, про що обов’язково писав у виданнях.

Як письменник, Ігор багато зустрічався і спілкувався з молоддю. Він любив людей, допомагав їм. Радів успіхам друзів, як своїм особистим.

Ігор жив на землі своїх пращурів — Вінниччині, яку любив і прославляв у своїх творах: «Вервольф» проснулся», «Судья», «Каждый второй», «Данило – учень віщуна», «Семпай против самурая», «Шукачі скарбів» тощо.

І хоча писав Ігор Федоров переважно російською, але відчував себе українцем, його душа боліла за стан справ в Україні, вірив у її майбутнє.

Прокинешся весною вранці
І чуєш під вікном в кущах,
Чи бджоли починають танці,
Чи спів заводить дикий птах.
І в тебе теж – від цього співу
Запамориться в голові.
Хай що там – сонце або злива –
Весна у всіх, ми теж живі!

Як пам’ять про Ігоря Федорова, був заснований фонд його імені, щоб і надалі він зміг допомагати всім тим, хто хоче себе випробувати у жанрі фантастики. Щорічно, у травні, проводиться конкурс кращих робіт на цю тематику, де переможці можуть отримати як приз публікацію своїх творів в окремому збірнику та книгу Ігоря Федорова, бо його художнє слово цінували Аркадій Стругацький, з яким він зустрічався кілька разів і брав у нього інтерв’ю, Борис Штерн, з яким вони останнім часом товаришували. А критик Юрій Астров вважав, що «вінницький письменник Ігор Федоров займає в нашій фантастиці незаслужено мале місце. Більш тонких описів рухів людської душі – при цьому на фоні ледь не трилерного сюжету – я не зустрічав».

Світла пам’ять Ігорю Федорову і довге буття його фонду.

Неллі Федорова, мама письменника,
голова Наглядової ради фонду його імені