Коли вона швидко йде вулицею, стукаючи каблучками, дівчата із магазинів і перукарень виглядають у вікна: “Дивіться, ось наша Ольга Іванівна!”. З гідністю носити підбори, парфуми і вік – це кредо справжньої леді! І його у свої 98 років дотримується вінничанка Ольга Іванівна Твердохлєбова — учасниця Другої світової війни, полковник у відставці, кавалер орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни, Богдана Хмельницького, бойових нагород «За відвагу», «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», багатьох медалей.

– Я корінна вінничанка. Мій дід будував готель “Савой” , а батько був військовим. Мама була дуже доброю, я, видно, в неї вдалась. Але юність моя закінчилась з початком війни.

Я вчилась у розвідшколі, стрибала з  парашутом, розвивала пам’ять, вивчала  Закон Божий у польському взводі школи. Німці для перевірки на допитах змушували полонених читати молитви, а комсомольців і комуністів, які їх не знали, розстрілювали.

Мама отримала три похоронки — на батька, на брата-льотчика і на мене. Адже свою першу бойову медаль «За відвагу» я отримала посмертно. Нас, трьох дівчат розвідниць, накрив вибух. Я лежала у воронці без ознак життя, але пес лизав мою руку, гавкав, і санітари мене знайшли. Моя могила — “Ольга Распопова 1923-1944” – є у Сандомирі у Польщі. Я навіть поклала ромашки до власного поховання. Не часто таке трапляється з людьми! – згадувала Ольга Іванівна.

Пам’ять у цієї мало не столітньої жінки дійсно феноменальна.

– У неї заболіли очі,  та вона дуже не хотіла робити операцію, – розповідала онучка Олена. – Офтальмолог перевіряє її зір по таблиці, а вона, як не дивно, чітко називає всі букви — від першого до останнього рядка, де найдрібніший шрифт. “Цього не може бути!” – здивувався лікар і для контролю дав їй дитячу табличку із звірятками та іграшками. І тут бабуся попалась! Виявляється, вона просто-напросто вивчила всі букви у всіх рядках, а от вивчити табличку для дітей не додумалась. Зате пам’ятає всі паспортні дані, адреси, коди, номери машин. Правнукам  напам’ять читає Шевченка – “Катерину”, “Наймичку”, “Причинну”, багато віршів…

Після війни Твердохлєбовій дісталось чимало випробувань. Важко трудилась, як і весь народ у післявоєнні роки, переживала і радість, і горе. Тепер у Вінниці є могили її чоловіка Кіма Твердохлєбова, двох синів, двох невісток, онука і чоловіка онучки. «Є правнуки, Бог мене тримає на світі, значить, треба жити і за всіх молитись!», — каже Ольга Іванівна.

Вона не любить, коли її називають “легендою військової розвідки”, “героїнею”. А от жартівливе звання “жінки з перчинкою” їй подобається. Сьогодні почесна ветеранка України, почесна  солдатка 101-го полка, почесна гімназистка Вінницької  гімназії № 1 спілкується із школярами, студентами та військовослужбовцями, розповідає про Другу світову війну. Виступає у інших регіонах України та навіть у Польщі, яку колись визволяла. Зустрічається і з сучасними героями – учасниками АТО-ООС. Постійне спілкування, жага до життя підтримують цю бадьору жінку вже багато десятиліть.

– Коли я йшла до трибуни у Верховній Раді України, мене проводжали оплесками. “Не аплодуйте! – сказала я. – Ви, народні депутати, колись вийшли із простих сімей, а тепер маєте триповерхові вілли, машини, рахунки… Якби ви своє багатство витратили на те, щоб вилікувати хворих дітей, то я б вам аплодувала. А зараз —НІ!”. У відповідь – мертва тиша у залі! –  сказала Ольга Іванівна.

У свій 98-й день народження 10 грудня 2021 року Ольга Твердохлєбова отримала багато привітань — від органів влади, від  громадських організацій, журналістів, родичів і друзів.

– Неоціненна та користь і допомога, яку ви своїм прикладом, своєю активною діяльністю вносите у життя нашої держави,  рідної Вінниччини і всіх вінничан, – звернулась до іменинниці Валентина Кичак, голова обласної Ради жінок України. – Міцного здоров’я вам і барвінкового щастя!

– Нині мені  98, а ви доганяйте мене і переганяйте! – побажала пані Ольга всім присутнім. – Зізнаюсь, що на своє сторіччя я мрію потанцювати із Володею Гройсманом.

Ірина ЗОНОВА