Я лежала на збереженні в пологовому будинку. Зі мною в палаті була Марія — вже на сьомому місяці. Зробили їй УЗД.
Обстеження показало, що дитина вже кілька тижнів не розвивається. Її направили в обласний центр штучно викликати пологи.
Медики діагностували патологію розвитку плоду. Розмір кісток і інші фактори вказували на це. Марія була в страшному відчаї…
А у мене була іконка святителя Миколая, освячена у Миколаївському монастирі. Образ просто дивовижний, святитель Миколай там такий добрий, такий простий і рідний, як живий! Я дала цю іконку Маші і сказала молитися Миколі Чудотворцю. Заспокоїла, що він допоможе!
Потім Машу забрали. Скільки їй довелося пережити — одній в чужому місті, чекаючи повторних обстежень, розуміючи, що може втратити дитину, важко навіть уявити…
І ось моя сусідка по палаті повертається.
– Як ти, Маріє? Що сказали? — з нетерпінням підбігла до неї.
– Все добре! Зробили інше УЗД на іншому, більш сучасному обладнанні, і ніяких патологій не виявлено… Це тут стара апаратура дала збій, — крізь сльози зітхнула Марія.
Ми обійнялися і разом заплакали. Бо тільки жінки на збереженні можуть зрозуміти усі тривоги одна одної… У нас обох було ще багато випробовувань попереду, але ми були до цього готові.
Марія, коли виписувалася, попросила мою іконку Миколая. Звичайно, я подарувала, як вміла, благословила її на щасливі пологи. Ми обмінялися контактами і розійшлися.
Через два з половиною місяці дзвонять з невідомого номера. Беру слухавку і чую плач дитини.
– Я народила дівчинку! Абсолютно здорова дитина! Порадій за мене, — це була Маша. У мене грудка в горлі стояла від радості!
– А у мене син! То будемо сватами! — поділилася своїм щастям і я. Тепер щодня висилаємо одна одній фотографії, як ростуть і розвиваються наші діти.
Може, хтось скептично поставиться до цих подій, спише на випадковість, але я впевнена, що без допомоги і заступництва святителя Миколая все закінчилося б зовсім не так. Недарма в кожній хаті нашої православної Київської Русі в обов’язковому порядку було три ікони: Господа, Божої Матері і святителя Миколая. Дуже любив слов’янський народ цього доброго святого, і любов ця була викликана реальними чудесами, що здійснюються ним і понині.
Ольга Піддубна
