24 грудня за григоріанським календарем – Святвечір (Святий вечір). Різдво Христове – одна з тих подій, переддень якої також вважається важливим святом. За григоріанським календарем християни західного обряду святкують Різдво 25 грудня. А передує йому романтичне, щире та світле свято – Святий вечір (Святвечір). Церква вважає, що Ісус Христос народився саме опівночі, тому за святковий стіл потрібно сідати ввечері, щоб урочисто чекати всією родиною народження Спасителя. Події, які описані в євангельських книгах, відомі кожному. Діва Марія та її чоловік Йосип жили в місті Назарет. Марія була вагітною і повинна була скоро народити. Та вийшов наказ імператора Августина, який хотів провести перепис всього населення, і вони рушили в Вифлеєм, щоб також зареєструватися.

В місті не було де переночувати, тому Йосип і Марія зупинилися в хліву для ягнят. Саме там і народився Ісус Христос. Марія поклала новонародженого сина до ясел із сіном. В момент народження Ісуса в небі загорілася яскрава зірка, яка вказувала шлях до Спасителя. Так його знайшли мудреці, які принесли маленькому Христу дари: ладан, золото та смирну.

Народження Христа стало святом не одразу. Лише 336 року в Римській імперії вперше відбулося святкування цієї радісної події. Згодом традиція святкувати 25 грудня Різдво Христове розповсюдилася і на інші країни. На Русі перша згадка про Різдво та Святвечір датується X століттям.

Для святкування Різдва та Святого Вечора часто створюють вертеп. Його вигадав Святий Франциск в XIII столітті. Спочатку вертепом називали скриню, в якій уміщалися фігурки, що відтворювали події в Вифлеємі. Потім його удосконалили: фігурки стали більш схожими на живих людей, а інколи ролі виконують справжні актори.

За католицькою традицією увечері 24 грудня вся родина повинна сісти за святковий стіл для споживання Вігілійної вечері. Вона починається з читання молитви і уривків з Євангелія від Луки. Потім всі члени сім’ї діляться “облатками”: шматочки прісного тіста. Співають колядки. Після вечері вся родина йде на Надвечірню Святу Месу до церкви.

Основною обрядовою їжею вважалася кутя. З нею було пов’язано чимало традицій. Наприклад, після приготування страви, дивилися на зерна: якщо вони піднялися вище горщика – в родині буде щастя, а якщо опустилися – на лиху годину.

На Закарпатті традиційно пекли ще й різдвяний хліб, який називався “карачун”. Він вважався символом достатку, а тому готувати його потрібно було в рукавицях. Адже "гола рука — це бідність”.

Зі Святвечором пов’язано чимало повір’їв. Наприклад, намагалися приготувати нові солом’яні устілки у взуття. Їх потрібно було носити до Василя, потім перевернути на другий бік і носити до Водохреща.

А ось прикрашати ялинку почали в Німеччині. Спочатку замість іграшок використовували яблука, свічки і шестикутну зірку. На початку XX століття ялинка з вертепом стали основними і обов’язковими символами Святвечора та Різдва.

Українці впродовж наступних 10 років, у своїй більшості, можуть перейти на святкування Різдва 25 грудня. Такі сподівання висловив глава Православної церкви України Епіфаній.

Митрополит Київський і всієї України наголосив, що особисто підтримує перехід святкування Різдва за новоюліанським календарем, проте процес має відбутися поступово. Він зазначив, що українців «вже намагаються ділити і за мовою, і за релігією».

Глава ПЦУ також зазначив: «Ми покликані проводити, найперше, просвітницьку роботу. Ми святкуємо 25-го, просто за різними календарями. Так, цю помилку треба буде виправити.»

7 січня Українська православна церква (ПЦУ), а також Українська греко-католицька церква (УГКЦ) святкуватимуть Різдво Христове за юліанським календарем (так званим «старим стилем»).

Римо-католицька церква і більшість протестантських церков, а також більшість православних церков світу святкуватимуть Різдво 25 грудня за сучасним григоріанським календарем чи новоюліанським. В Україні з 2017 року 25 грудня, як і 7 січня, є офіційним вихідним днем.

В Різдвяний Святвечір бажаємо всім відкрити серця, і насолодитися близькістю рідних і близьких людей. Нехай яскрава зоря надії та любові горить над вашим домом.