Не дивно, що люди сотнями тисяч тікають за кордон і вже, на жаль, звично, що сотні тисяч не витримують цієї соціальної напруги, змішаної з коронавірусом. Смертність в країні – рекордна, а народжуваність вдвічі менша.

Бо, крім щоденного нагнітання військової риторики, додаються ще й десятки інших проблем. Якщо газ в Європі вже по 2100 доларів за тисячу кубів, то що буде з нами в сильні морози, коли викачаємо все із підземних сховищ? Коли не вистачає вугілля на теплових станціях, то хтось у міністерських чи нардепівських кріслах пропонує замість вугілля використовувати той самий газ, якого й так не вистачає. Зрештою, якою ж буде ціна на електрику, вироблену на такому газі?

Нові податки викручують руки малому і середньому бізнесу, слабкість влади відлякує інвесторів. Плюс непевність в потенційних союзниках України, які вже втомились від видимості реформ на владному Олімпі у Києві. І безкінечне розкрадання бюджетних коштів. Ось такі реалії. А на додачу – жіноча мобілізація. Так, поки що постановка на облік, але для тих 50%, що вірять у війну – вже конкретне підтвердження, що таки буде. Як співає Тарас Петриненко: «Боже Україну збережи, Господи, помилуй нас».

До редакції частенько телефонують читачі і кажуть, що вже не можуть дивитися телевізор. Зранку до вечора майже одні й ті ж самі персонажі сидять на різних каналах і змагаються в риториці. У кожного своя версія апокаліпсису і одна страшніша від другої. Відомий вінницький генерал розповідає, що є два виходи зі східноукраїнського та кримського тупика: або війна з Росією, в якій ми реально не переможемо, або втрата незалежності, чого ми не хочемо. В принципі, обидва варіанти зводяться до одного результату, але в різний спосіб. Отже, на думку генерала, потрібно шукати якісь компроміси.

Можливо, ті компроміси вже й записані в пропозицію з 10 кроків, котру президент узгоджував з лідерами Франції та Німеччини. А, можливо, вони будуть в запитаннях, які влада має винести на Всеукраїнський референдум? Виходить, що народу, конституційному носієві влади в Україні, слуги готують черговий сюрприз. Радикальні сили вже гуртуються в очікуванні чергової великої зради. Здається, вже не вистачає ярликів опозиційним політикам і для опозиційних лідерів. І, попри морози, соціальна напруга в суспільстві зростає.

Якщо до каталогу штучного поділу українців за мовою, вірою, розміром пенсій, сприйняттям вакцинації успішно додати ще один пункт «ставлення до війни з Росією», то важко передбачити чим ця суспільна напруга обернеться. Народ вже стомився слухати версії і гіпотези. Люди прагнуть почути конкретний план дій з уст спеціально для цього обраного демократичним шляхом президента. Громадяни мають право знати куди рухається країна і що їх чекає завтра. Суспільство вимагає правдивої інформації з гарантією від Гаранта.

Анатолій Жучинський