За два тижні до 2021 року я вийшла на роботу… З четвертого декрету… Це офіційно, бо не писала, лише коли дуже не могла або не мала часу… Так, у мене четверо дітей! І усі четверо — сини!
Старі люди казали, що коли народжується багато хлопчиків, то це до війни. І, напевно, це правда… Бо перший син народився після Помаранчевої революції, а другий — через 10 років, після Революції гідності. Думаю, так мене Боженька хотів захистити — посадити вдома, щоб я не вискочила десь у «гарячих точках». А чому четверо – бо хотіла донечку… Але тепер буду чекати невісток і внучок.
Діти — це моя радість, моя опора і мій неспокій. Особливо останній рік… Тільки за них переживала, коли з відрядження привезла додому ковід… Лише за них рветься материнське серце, коли РФ стягує на український кордон війська і погрожує повномасштабним вторгненням… За себе не страшно. Знаю, що разом з чоловіком за 18 років шлюбу пройшли багато випробувань і готові й далі у вогонь і воду. А от за діток боюся, вони малі і беззахисні.
Вірю у силу материнської молитви, тому закликаю усіх жінок до щиросердечної розмови з Богом! Прошу у Всевишнього захисту для усіх дітей України, бо це і є майбутнє! Нехай не знають вони ні війни, ні біди, ні горя! Нехай живуть у любові та радості у щасливих сім’ях. Де тато і мама мають роботу, можуть забезпечити не лише «хлібом насущним», але й дати освіту та розвиток своїм чадам! Нехай відступлять всі болячки і у здоровому тілі зростатиме здоровий дух маленького українця! Нехай разом з майбутніми поколіннями укріпляється наша держава — незалежна, самобутня, успішна, рівна серед рівних і краща серед кращих! А ми — дорослі – мусимо знову і знову докласти усіх зусиль, щоб зберегти нашим дітям Батьківщину. Щоб вони не були чужинцями на своїй землі! Щоб працювали, творили, любили в українській Україні! А це дуже дорогого коштує! Можливо, найдорожче, що є в цьому світі…
Слава Україні!
Людмила Поліщук,
завідувач відділу
журналістських розслідувань
