Про те, що в експозиційній залі №6 під час проведення ремонту утворилося провалля, наша газета вже розповідала.
Роками вхід у підземелля інтригує усіх відвідувачів і народжує чимало легенд. Між тим, музейники дарма часу не гаяли і дослідили, що ж знаходиться під музеєм.
Виявляється, сама будівля музею має давню історію і зберігає чимало таємниць. Двоповерховий будинок, у якому він розміщений, збудований у середині XVIII ст. як конвікт (гуртожиток) для учнів Вінницького єзуїтського колегіуму.
Після скасування Товариства Ісуса це приміщення належало Вінницькій окружній (пізніше повітовій) школі. На початку ХІХ ст. у будівлі провели ремонт і тут розмістили господарські приміщення: стайню, возовню, склад і кухню, з якої спускалися до льоху.
Донедавна точне місце розташування підземель було невідоме. Однак, саме в грудні 2010 року під час ремонту підлоги вхід до них нарешті був знайдений — під час планових робіт знімали паркет в «археологічних» залах експозиції. Зняли два шари старого паркету і побачили, що в тому місці, де знаходилась піч, провалилась підлога. Так знайшовся вхід в підземелля.
Директор музею Катерина Висоцька пригадує, що колись чула від давніх працівників музею: вхід у підземелля знаходиться «під похованням черняхівської жінки», але, на жаль, тоді не розпитувала докладно. Цілком ймовірно, що вхід знайшли ще під час того, як створювали музей, в кінці шістдесятих (паркет точно настеляли в той час), але чомусь вирішили не афішувати знахідку і замурувати вхід.
Зверху розташували експонат — глиняну піч, яка і вберегла від надзвичайних подій, бо якби її не було, паркет міг провалитись просто під ногами у відвідувачів. До речі, в тій прадавній печі наші пращури обіди не готували, а плавили залізо.
Що криється у замурованому вході у підземелля? Скарбів або цінних артефактів у підземеллі не знайшли. Поки що. Зате натрапили на два підвальні приміщення. Підвали, скоріш за все, тягнуться чи не на всю площу приміщення. Вони ще не очищені до кінця, там вистачатиме роботи: треба зняти шар грунту приблизно в метр товщиною. Висота підвалів близько 2 метрів, площа – 30…40 м2, є залишки обваленої колони, виступи. І хто знає, на які скарби можна натрапити. Адже історія нашого міста неймовірна! А поки що у знайдених нових-старих приміщеннях планується розмістити нову експозицію, можливо, навіть тут оселиться «Золота скарбниця» — постійно діюча виставка археологічних знахідок з золота, які зберігаються в музейних фондах. Підземелля ідеально підходить для такої виставки: вікон немає, стіни товсті, отже, безпека гарантована.
А дослідники свої пошуки не припиняють. В архівах зберігаються плани будівлі, їхні фото можна побачити в книзі «Вінницькі мури – як джерело освіти в краї», виданої у 2010 році. Так що основні інтригуючі відкриття і знахідки ще попереду.
Ілона ВАЛЬТЕР
