Вбивця родини Малєц відбуває довічне у Ізяславській колонії. Але днями його етапували знову до Вінницького СІЗО. Співмешканка Ліна, яка стала причиною розлучення Анатолія із дружиною, хоче відсудити у нього квартиру…  Ту саму,  в якій він молотком убив спочатку трирічну доньку, потім 7-річного сина, ексдружину та рідну матір. Після вбивства сином залишилась і двокімнатна квартира матері на Вишеньці.

Етапування Анатолія Малєца із Замкової виправної колонії №58, що в Ізяславі, до Вінницького СІЗО напередодні Нового року стало справжньою сенсацією.

Бо якраз у ці дні минає три роки від того фатального вечора, коли 30-річний айтішник жорстоко вбив свою онкохвору маму Валентину, дружину Надію, 3-річну доньку Світлану і 7-річного сина Дениска. Після двох років судової тяганини Анатолію зачитали вирок: довічне ув’язнення. І уже майже пів року він перебував в одиночній камері Замкової виправної колонії №86 в Ізяславі.

Аж раптом 28 грудня Малєц повернувся у Вінницю. Це стало несподіванкою навіть для його адвоката Володимира Білана.

— Не знав, що він у Вінниці, Анатолій мені ще не дзвонив, — повідомив адвокат «33-му».

— А вам відомо, чому його сюди етапували?

— Знаю, що у Вінницькому міському суді має розглядатися цивільна справа щодо поділу квартири, що належала мамі Малєца. Позивач — друга дружина Анатолія, яка у даному випадку представляє інтереси їхньої спільної неповнолітньої дитини. Тому може претендувати на 50% бабусиної квартири. А друга половина, звісно, залишиться сину. З його частки буде сплачуватися матеріальна компенсація. (Суд присудив по 1,5 млн мамі і сестрі вбитої Надії, а ще судовий збір).

– А 4-кімнатна квартира в Агрономічному, де сталося вбивство?

– На ту квартиру друга дружина не може претендувати. На неї не претендував і Анатолій. Він отримував по 5 тис. доларів зарплати і міг дозволити собі забезпечити нову сім’ю іншим житлом.

– Ви будете представляти інтереси Малєца у цивільній справі?

– Ні Анатолій, ні його друга дружина до мене з цього питання не зверталися. І я не хочу більше себе пов’язувати з цією справою. Хоча, коли ми з Малєцем прощалися, він був впевнений, що ми ще побачимся. Має ще великі плани на майбутнє... У нього явні психічні відхилення. Хоча психологічна експертиза в Одесі цього не побачила. Ви ж знаєте, що він визнав тільки вбивство дружини. А мами і дітей — ні, не пам’ятає, як це зробив. Розповідав, що з 14 років був під сильним впливом матері, а як одружився — ще й дружини. Коли людині увесь час капають-капають, то рано чи пізно вона й зривається...

Наша газета уже друкувала покази рідних у суді. Вони розповідали, що зі своєю дружиною Надією Анатолій Малєць офіційно розлучився 20 лютого 2017 року. Причиною стали постійні зради, які тривали в родині останні два роки. Й після того, як шлюб розірвали, Толя став проживати з співмешканкою Ліною. У них народилася спільна донька. У березні 2018 року Анатолій переїхав проживати до своєї онкохворої матері Валентини, яка спочатку жила окремо, а з осені того ж року — з ексневісткою та двома онуками у 4-кімнатній квартирі у мікрорайоні Академічний. Але конфлікти продовжувались, бо Толя не міг розірватись на дві родини...

31 грудня вранці у квартирі в Академічному знову були сварки. Анатолій хотів святкувати Новий рік з Ліною. А мама Валентина, кажуть, докоряла своєму сину із цього приводу і, зрозумівши, що не зможе будь-яким чином вплинути на його рішення, пішла на другий поверх відпочивати в дитячій кімнаті. Там його син Денис, мабуть, дивився мультики, дружина Надя зі Світланкою були на кухні. Тоді Анатолій пішов у вітальню, де ремонтував стілець молотком. Ймовірно, тут знову поновився сімейний скандал із вже колишньою дружиною… Тому першою, згідно з матеріалами слідства, він вбив саме Надю… Схопив її рукою за шию і почав душити. А тоді докінчив молотком по голові. Наступною жертвою оз­вірілого батька чомусь стала 3-річна донька Світланка.

Вона народилась вже тоді, коли у Ліни і одруженого ще успішного айтішника були вже стосунки. Далі обірвалось життя його матері та 7-річного сина… У всіх медики зафіксували удари в голову молотком… А щоб замести сліди, Анатолій порозкидав речі, викликав таксі та поїхав до зупинки «Вул. 600-річчя», де в сміттєву урну викинув знаряддя злочину. А за дві години повернувся й почав викликати медиків та поліцію.

Заслуховували на суді і співмешканку Анатолія Малєца Ліну. Вона розповіла, що познайомились вони в листопаді 2015 року, разом почали проживати через кілька місяців. Але коли у Толі і Наді народилася донька, він переїхав від неї до матері.

– Я не раз казала, що таке життя мене не влаштовує, що Анатолій живе на дві сім`ї по кілька днів у кожній. 31 грудня 2018 року також про це говорила… Толя в мене був після вбивства. Але нічого не казав. Привіз подарунки і пішов, пояснивши, що привітає дітей, маму, забере речі і приїде. Десь через 15 хвилин зателефонував і почав кричати в трубку, що в квартирі скрізь кров, речі розкидані, всі лежать, повідомив, що викликав «швидку», — повідомляла Ліна на одному із судових засідань.

Однокласники Ліни Щербини впевнені, що вона не могла намовити батька своєї доньки так жорстоко розправитися зі своєю першою дружиною, дітьми і мамою.

– Ми разом вчилися в 12-й школі з 1 по 8 клас, потім її перевели. Ліна була звичайною дівчинкою. Гарно вчилася, не конфліктна, дисциплінована. Симпатична, подобалася хлопчикам, але нічого зайвого не дозволяла. Ми дружили, ходили до неї в гості. Вона з батьками спочатку жила в бараці на вулиці Пархоменка за залізничним вокзалом. Там були не дуже гарні умови – одна кімната і туалет на вулиці. Потім Ліна з мамою переїхала у двокімнатну квартиру за міськвиконкомом. Я у тій квартирі теж у неї була, на її день народження. Ліна була одна в батьків. Маму її не пригадую, вона виїжджала в Австралію на заробітки. Здається, Ліна розпо­відала, що мама була фотографом. Закарбувався в пам’яті Лінин тато, вона — його копія. Він часто приходив за донькою в школу, посміхався до нас – її подружок. Коли Ліна з мамою переїхали, батько залишився жити в бараці. Де він зараз, навіть не здогадуюся. Ліна після 8 класу теж наче у воду канула. Навіть у Фейсбуці чи Інстаграмі її немає. У 2016 році у нас була зустріч з випускниками, Ліна не прийшла.

Але того року її бачили однокласники, вона їм розповідала, що була за кордоном, але потім повернулася у Вінницю і працювала в якомусь закладі баристою. Про чоловіка і дітей теж не чула, напевно, окрім Малєця, у неї нікого не було. З тих пір, як сталася ця жахлива трагедія, думаю про Ліну. Не розумію, чому вона влізла в чужу сім’ю, її ж батьки теж розлучилися, вона розуміє, як це боляче… Можливо, боїться звинувачень, що вона намовила Малєца? Але вона не така! Так, Ліна, як кожна жінка у такій ситуації, можливо, наполягала визначитися, в якій сім’ї чоловік хоче залишитися. Але так, щоб намовляти на злочин, ніколи у це не повірю. Звичайно, ця історія змусила її «залягти на дно» і вберегти від негативу власну дитину. Можливо, вона десь і з’явиться в місті, бо ж тепер їй залишиться та квартира. Чи буде її продавати, чи жити там, невідомо, — рік тому поділилася з нами своїми спогадами Юлія Піскунова.

Так і сталося. Наші журналісти будуть відслідковувати, коли у Вінницькому міському суді розпочнеться розгляд справи по квартирі і чи вдасться Ліні відсудити двокімнатну квартиру на 7-му поверсі панельки по вулиці Василенка, 4 у Вінниці.

Людмила ПОЛІЩУК