Мойшу Вінницького при втечі застрелив «заградзагін» більшовиків. Якіра, в складі армії якого воював Япончик, — репресували у 1937-му і розстріляли. Олександр Вишнівський пораненим лікувався у Вінницькому госпіталі. Жив у Польщі. Емігрувавши до США, прожив довге життя і написав не одну книгу про бої «під Вапняркою». Погляд «33-го» на ці події далі.

Про Мішку Япончика, ватажка урків із Одеси, знають всі. А ось про Олександра Вишнівського, генерал-поручика Армії Української Народної Республіки – мало хто. Бо кому потрібні українці із непереможними героями і такий же непереможний народ? Але саме Вишнівський із своїм військом відстояв відомий залізничний вузол, що на Він­ниччині – Вапнярку.

Це його солдати та офіцери, які воювали від імені незалежної України 101 рік тому, розгромили чи то підрозділ, як колись іменували, легендарного комбрига Котовського, чи бандита з великої дороги, як з’ясувалось тепер.

Одним із структурних під­розділів, який вважали найперспективнішим, був полк того самого Мішки Япончика.

Чого ушлий єврейський хлопець, якому вдалось стати королем бандитської Одеси, раптом вирішив воювати за червоних — питання до істориків. Але це факт, що він наказав мобілізуватись усім блатним мастям підпорядкованих йому биндюжників Одеси, матросам, та йти в наступ.

Найголовнішим стратегічним пунктом мав стати залізничний вузол Вапнярка, який відкриває всі напрямки з півдня на схід і захід. Але там їх зустріли воїни УНР на чолі із Олександром Вишнівським, генерал-поручиком Армії Української Народної Республіки. Про те, що уродженець с. Заливне Новомиколаївського району Запорізької обл. Олек­сандр Вишнівський, а не якийсь там західняк, бандерівець, воював на боці незалежної тоді Української Народної Республіки, теж факт. Але чи багато хто про це знає?

А ось Мішку Япон­чика, справ­жнє ім’я та прізвище якого Вінницький Мойша-Яків Вольфович, знають всі. Мабуть, не варто уточнювати по прізвищу, що його предки походили із вінницької Єрусалимки?

Яків народився в єв­рей­ській сім’ї візника-биндюжника. Його батьки жили у знаменитому районі Привозу в Одесі.

Злодій, знаменитий одеський нальотчик, 101 рік тому у складі 45-ї дивізії РСЧА Йони Якіра спробував контрнаступом відбити Вапнярку… І кинув у бій полк М. Япончика – відомого злодія з Одеси.

Під селом Вербова полк Мішки зійшовся із козаками полковника О. Вишнівського… Бої за Вапнярку описують, як дуже жорстокі, із рукопашними сутичками на багнетах…

І козаки зуміли відбити атаку «червоних».

Мобілізовані урки кинули фронт під Вапняркою і почали втікати до Одеси… Дезертирів тоді довелося зупиняти більшовицькому спецзагону. В результаті перестрілки Мішку Япончика було вбито.

У ході боїв за Вапнярку особовим складом дивізії було знищено 22 ворожі частини в загальній кількості до 11 тисяч бійців. Серед них і знаменитий полк, очолюваний мобілізованим більшовиками відомим одеським бандитом М.Япончиком.

Якір став одним із ведучих воєначальників Червоної Армії СРСР, з 1925 по 1937 командував військами Українського військового округу. Він ще встиг пожити на «проклятих» дачах в Межиріччі, які стали основою Версалю Януковича. Вони, які відомо, будувались на розрушеному монастирі і кістках монахів.

І його чекала жахлива доля, як і інших мешканців-безбожників тих дач.

Брав участь у масових репресіях українців і соратників у СРСР. У лютому 1937 року на засіданні Політбюро ЦК ВКП(б), яке розглядало долю М .І. Бухаріна (!) та О. І. Рикова, кандидат у члени Політбюро ЦК ВКП(б) Й.Е. Якір виступив за негайний суд над ними із використанням смертної кари.

Та через місяць, того ж 1937 року, сам був заарештований і за особистою санкцією Й. Сталіна розстріляний.

А ось учасник Першої світової війни Олександр Вишнівський у лютому 1918 року, під час формування Армії Української Народної Республіки, увійшов до неї. Відзначився не лише у боях під Вапняркою. Він прийняв на себе командування, коли у боях під Ружином, що на Житомирщині, не змогли контролювати ситуацію попередники.

Боротьба за залізничний вузол — станцію Вапнярка 1919 року була однією з ключових битв періоду Української революції. Саме за ці бої третя дивізія Армії УНР отримала назву «Залізна», а учасники Першого Зимового походу були нагороджені Залізним хрестом. Ця нагорода – єдиний бойовий орден Армії УНР, що займає перше місце серед усіх державних відзнак Української Народної Республіки. Серед нагороджених — Олександр Йосипович Вишнівський.

Беручи участь у бойових діях на території Вінницької області, Вишнівський був поранений й до кінця осені 1919 року перебував у Вінницькому шпиталі. Невдовзі, після повернення до війська пройшов бойовими шляхами славного Зимового походу Армії УНР, який проліг і через Вінниччину.

Проживаючи у Польщі, займався написанням досліджень та спогадів з історії українських визвольних змагань, збирав документи та матеріали Армії УНР. У цей час побачив світ його спогад «Вапнярка».

Під час Другої світової війни історик виїхав до Сполучених Штатів (1948 р.), оселився у Детройті. Саме у Америці екзильним урядом УНР Вишнівського було підвищено до рангу генерал-хорунжого, а дещо пізніше – генерал-поручника Армії УНР.

У США він не полишив історичних досліджень «Повстанського руху і отаманії».

Після важкої хвороби 12 жовтня 1975 року в місті Детройт лицар Залізного Хреста, Олександр Йосипович Вишнівський помер.

Поховали генерала на цвинтарі в Баунд Бруці, покривши обличчя найвищою козацькою посмертною нагородою – червоною китайкою.

Ось така вона — історія, яка бере славний початок під Вапняркою, що на півдні Вінниччини. Сподіваємось, Вапнярська територіальна громада достойно вшанує і увіковічить згаданих героїв.

 Тетяна Редько