У грудні письменниці Марко Вовчок — Марії Вілінській – виповнилося б 189 років. Літературна творчість її розпочалася саме на Вінниччині, у Немирові. Між тим, любовні історії послідовниці Жорж Санд захоплюють не менше, ніж її знамениті романи.

Вона народилася у Росії, але більшої українки, ніж Марія Вілінська, було годі й шукати.

Вітчим був картярем і п’яницею, тому мати від­правила доньку до приватного харківського пансіону. Звідти та поїхала до заможної тітки в Орел. 15-річна Маша була красунею, зі сталевим характером, тож багатих кавалерів їй не бракувало. Сім’я благала сімнадцятирічну Марію вийти заміж за заможного поміщика, мовляв, у нього є все, що потрібно жінці для щастя. Але вона вчинила по-своєму і не підкорилася. Вислухавши ультиматум родини, вона йде з дому, наймає кімнату й кілька тижнів дає собі раду, заробляючи то гаптуванням-вишиванням, то репетиторством. Вона жила своїм розумом і зовсім не боялася труднощів.

Попри умовляння тітки вона одружується з політичним засланцем — українським етнографом Опанасом Марковичем. До Орла його заслали за причетність до Кирило-Мефодіївського братства. Згодом Марія зізнавалася Герцену, що вийшла заміж «не кохаючи, а лише прагнучи незалежності». А ще — маючи виняткові здібності до мов, досконало опанувала українську і зважилася змінити національну ідентичність. Маркович був сином полтавського поміщика, який жив на широку ногу, найбільше тішився прийомами численних гостей, пустив за вітром отриманий спадок і не подбав прищепити дітям повагу до якоїсь праці. Тому молода сім’я потерпає від безгрошів’я. У подорожах у пошуках кращого життя між Черніговом, Києвом, Немировом Маркевичі втрачають новонароджену доньку. Російськомовна від народження, Марія Вілінська починає писати українською. Два оповідання з народного життя надсилає товаришеві чоловіка Пантелеймонові Кулішу. Той стає першим її критиком і редактором. Саме він вигадав псевдонім Марко Вовчок.

Він оцінив прозу невідомої дебютантки дуже високо, сприяв публікації, а після першої ж зустрічі безоглядно закохався. Потім кинув дружину, будував плани спільного майбутнього. А вона раптом дозволила собі не згодитися з Кулішевими правками «Народних оповідань»! Жовчний іпохондрик, він не просто образився, але й почав поширювати найбрудніші інсинуації. Довічним ворогом Марії Олександрівни зосталася й Кулішева дружина, не надто популярна письменниця Ганна Барвінок.

Як дотепно охарактеризував проблему їхніх інтимних стосунків Віктор Домонтович, Куліш хотів, щоб обраниця належала тільки йому, а вона воліла належати лише собі.

Але цей період тривав недовго. Марко Вовчок покидає набридлого Куліша і їде за кордон з Іваном Тургенєвим. Цей першорядний російський романіст, котрий здебільшого жив у Фран­ції, був захоплений жінкою.

Він кликав її із собою за кордон і переконував: саме там Марія зможе належно реалізувати свій талант. «Заспокойтеся: Шевченко не повіситься, Куліш не застрелиться, Костомаров… можливо, кинеться у воду, але що ж робити?» — іронізував Тургенєв.

Він переклав з української її повість «Інститутка», і публікація в провідному петербурзькому журналі неймовірно сприяла популярності. А в Парижі увів Марію Маркович у своє коло, познайомив із видавцями. У Франції вона прожила з маленьким сином Богданом сім років, заробляючи лише пером. Її працездатність неймовірна: нові повісті й оповідання українською й російською мовами, нариси, переклади, твори для дітей. Жуль Верн, зачарований аристократизмом і естетичним смаком дивовижної жінки, віддає Марії Маркович ексклюзивне право на переклад своїх текстів російською. Серед її добрих знайомих були Герцен, Лев Толстой, Добролюбов, Менделєєв, Боткін, композитор Бородін, французькі письменники Жуль Верн, Густав Флобер, Проспер Меріме. Через нещасливе кохання до письменниці застрелився польський хімік Владислав Олевінський.

Навіть Тарас Шевченко, прочитавши її тексти довгою дорогою із заслання, пише знамениту присвяту, називаючи Марко Вовчок своєю «донею», яку виблагав у Бога як «кроткого пророка» для України. А особисте знайомство тільки посилило його захват. Аби засвідчити свої почуття, подарував Марії Олександрівні золотий браслет.

З чоловіком Марія розлучилася. Маркович помер через вісім років, так і не побачивши більше дружини й сина. Після цього жила тільки з літературних заробітків, із гонорарів за белетристику, дорожні нариси, переклади, статті. Після заборон українського книгодрукування починає писати російською. Її автобіографічними романами захоплювалися. Проте особисте життя обурювало навіть приятелів.

У Петербурзі в Марію закохується Дмитро Писарєв — кумир російських нігілістів, літератор і революціонер. Він доводиться їй молодшим кузеном, їхні сім’ї дружили. Пара закохалась один в одного до нестями. Прагнучи втекти від пильних очей, їдуть відпочивати в Дубулти, на знаменитий курорт. Тут і сталася трагедія, що змінила її життя. 27-річний Писарєв тоне у морі прямо на її очах!

У якийсь момент вона вочевидь втомилася від невпинної боротьби і вирішила спробувати традиційну жіночу роль. Прийняла пропозицію на 17 років молодшого за неї красеня Михайла Лобача-Жученка і поїхала з чоловіком до далекого Нальчика. Писала в цей період мало, виховувала онука.

Останні роки її життя минули на Кавказі, де служив чоловік. Коли в Марії знайшли пухлину мозку, у її русій косі не було ані сліду сивини. Українська письменниця із чоловічим ім’ям Марко Вовчок згасла 10 серпня 1907 року.

Старший син письменниці Богдан Маркович (1853—1915) став відомим журналістом і перекладачем. Щодо молодшого — Бориса Лобача-Жученка (1875—1938) — ходили плітки, нібито насправді він — позашлюбна дитина її сина Богдана. Був моряком, ученим, написав книжки з історії механіки, морського флоту й авіації.

Троє внуків Марка Вовчка — Богдан і Юрій Марковичі та Михайло Лобач-Жученко — обрали фах інженера-механіка флоту. Сергій Маркович був полковником Радянської Армії, завідував кафедрою романських мов у військовому ВНЗ. Ще один внук — Борис Борисович Лобач-Жученко — був пілотом-розвідником під час Другої світової війни. Майстер спорту, яхтсмен, він також займався журналістикою й став дослідником творчості своєї бабусі.

Соломія КАЛЮЖКО