З коктейлями Молотова, сутичками з поліцією та захопленням адмінспоруд.

Хоча формальним приводом для народного збурення стало збільшення вдвічі ціни на скраплений газ, насправді там невдоволення владою визрівало давно.
Як і у всіх інших пострадянських республіках, котрим народні слуги замість комуністичного авторитаризму запропонували олігархічно-чиновницький бандитизм. По-суті ці два умовних суспільних устрої, як ми уже відчули, мало чим відрізняються.
І у першому, і у другому випадку доступ до матеріальних благ завдяки посадам та корупції мають лише владні клани, змішані з продажними силовиками, бандитами та цинічними відморозками, що готові за кістку з барського стола вбивати на мирних акціях протесту справедливо невдоволених громадян.

Демократія та свобода – це пряма загроза для таких режимів. Тому так само, як в Білорусі, вони всіма засобами боряться з власними народом. А спонсорує цей страшний сценарій кремлівська партія війни. Її очільник Путін вже не приховує від світу свою маніакальну ідею відродити СРСР.

Навряд чи невизнаний президент Лукашенко зумів би самотужки загнати назад в стійло свій народ, який вдихнув свободи. Але російські сценаристи поставили його в такі умови, що в нього вже не залишалося іншого вибору, як руками якихось вагнерівців і своїх моральних калік познущатися над вибором цілого народу.

І ось знову, той же почерк, Казахстан. Знову підконтрольний Москві президент, наляканий народним протестом, просить Путіна про допомогу. Він так само, як і білоруський колега, прагнення народу жити в цивілізованій соціальній країні обзиває тероризмом. І ладен вбивати співвітчизників російською зброєю.

І можна не сумніватись, що “сердобольна” Росія, яка живе лише війнами, прийде на захист російськомовного населення, очевидно, від казахів. А, насправді, за тим самим для чого прийшла в Білорусь: захищати імперію, персональну безпеку і астрономічні статки пожиттєвих утримувачів контрольного пакету усіх державних акцій. Корумпованих мільярдерів-президентів, які прикривають пограбування своїх країн якимось міфічним захистом інтересів народу.

Чому такий сценарій може готуватися і для України? Тому, що агентура впливу на нашій території не зачищена, як у Прибалтиці, ще часів КГБ. Тому. що історичний досвід, не вчить українців і їх знову можна розділяти і володарювати. Тому, що знесилена корупцією і розкраданням ресурсів країна не має військового потенціалу. Тому, що слабка і невизначена, залежна від олігархів влада відвертає від нас союзників в Європі та США. Тому, що держава вже роками існує паралельно з народом і не захищає його інтереси.
Тому, що є приклад Грузії, яка колись молилась на Саакашвілі, а нині, під диктовку відомого сценариста знищує його в тюрмі. І окреме чому – це штучна енергетична криза, якою Росія поклала нас на лопатки…

Давайте, зважуючи всі ці моменти, допустимо, що потужне стискання пружини громадянських настроїв в Україні через небачене здорожчання рівня життя, нагнітання воєнної риторики, дурнуваті змагання за булаву, постійні зашквари трьох гілок влади, невдоволення церкви МП, заворушка біля російського посольства у Львові не такий вже й випадковий збіг обставин.

Червоні лінії Путіна щодня обплутують Україну, як сферу інтересів РФ. Про це щодня нардиваються московські пропагандисти і хворі на пострадянський синдром політики, окрилені ядерним потенціалом. На міжнародних шальках терезів противаг вже відчувається дисбаланс не на користь української сторони. А президент Зеленський качається у фітнесзалі…

Анатолій Жучинський, журналіст