Бо такої кількості гастрофестів, параду смаків та презентації легендарних страв Поділля наша область не знала, не бачила і не смакувала за всі 30 років Незалежності! Тому на вінницькому щедрому столі 2021-го року було все, чим багаті кухня та історія нашого краю!

Ось головні смачні фестивалі минулого року.

Рекордний 18-метровий малиновий пиріг

У Северинівській громаді спекли найбільший в Україні малиновий пиріг під час обласного фестивалю «Малина фест». Тут до 30-річчя Незалежності України мешканці сіл громади презентували майже 50 страв та наливок із головної ягоди Северинівки — малини.

Тому на кожному столі фесту були пиріжки із малиною, малинові наливки, малинові панкейки, сирники з малиновим желе, пісочні тарталетки з малиновим варенням, малинове морозиво, малинові торти, квашена капуста з малиною, малиновий фруктовий борщ та навіть реберця та карасі під малиновим соусом… У фіналі кожен гість фестивалю мав змогу скуштувати 18-метровий малиновий пиріг, який внесли до Книги рекордів України.

На його приготування пішло 60 кілограмів муки, 80 яєць, 17 кілограмів цукру, 12 кілограмів свіжих ягід малини, малиновий джем та велика любов працелюбних 5 господинь — Марії Шпирлової, Наталії Антонової із донькою Альоною, Любові Кириченко та Олени Казановської. Дякуємо вам, господині, за пиріг та рекорд!

Смажений кабанчик, перловка від Грубича і «Сєпар у сметані» – хіти 6-го фесту Тараса Сича

У Вінниці 28 червня пройшов 6-й фестиваль польової кухні пам’яті фронтового кухаря Тараса Сича. Тут пригощали 25-ма стравами із око­пів – борщами і перловкою від Костянтина Грубича, легендарною тушкованкою «Сє­пар у сметані» від Грома, смаженим кабанчиком від Ва­лерія Дяківа… Тарілка на всі страви фестивалю коштувала 100 гривень, які пішли у фонд підтримки він­ничан на фронті.

На цьому фестивалі працювали понад 20 різних локацій, де для Вінниці та вінничан готували під відкритим небом військові, рятувальники, воїни-«афганці», представники спеці­алізованих навчальних закладів та громадських організацій, волонтери.

– Ми сьогодні готуємо перлову кашу з овочами за полтавським рецептом, а він­ницькі кухарі до страви додали ще й курку. Особисто я думаю, що це кашу не зіпсує. Взагалі мене підкупила назва фестивалю польової кухні, я давно мріяв тут побувати. Я щасливий, що сьогодні готую на фестивалі Тараса у Вінниці, тут я надихнувся гарними емоціями та гостинністю вашого міста, – поділився враженнями «зірковий» гість фестивалю Костянтин Грубич.

Тиманівська каша – козацька легенда

У Тиманівці – старовинному козацькому селі Тульчинського району – у жов­тні пройшов фестиваль «засипаної  капусти». Цю легендарну тиманівську кашу тут варять уже 400 років — із козацьких часів.

Офіційно фестиваль у селі Тиманівка має назву «Диво із горнятка», і його проводили на території парку палацу Шереметьєва – пам’ятки архітектури XVIIІ століття. В такий спосіб місцева громада привернула увагу до палацу, який потребує негайної реставрації.

Щодо легенди про кашу, то саме козаки з походів привезли рецепт польового наїдку, а їхні дружини облагородили його домашніми продуктами.

Колись засипану капусту готували тільки в печі, але тепер навіть у селах піч є далеко не в кожній хаті, а в місті про це годі й мріяти. А козаки взагалі варили цю кашу на відкритому вогні. Втім, засипану капусту продовжують готувати і в містах, і в селах.

У багатьох селах Тульчинського району тиманівську ка­шу, як і колись, обов’язково подають на поминках, але ця страва не вважається поминальною, готують її й до святкового столу. Кажуть, що поширена вона  не лише на Він­ниччині, а й, наприклад, на Хмельниччині, адже більшість господинь, переїжджаючи в іншу місцевість, не забувають про традиційні страви, які готували в їхньому місті чи селі.

До речі, на фесті в Тиманівці всю козацьку кашу виїли до дна! Бо вона чудово смакувала під домашню горілку та шкварки…

Мамалига проти баношу – «битва» у Студеній

Восени в Студенянській територіальній громаді Тульчинського району пройшов фестиваль етнічної їжі — Етно Food Fest.

Символічна «битва» між подільською мамалигою та її закарпатським «родичем» баношем відбулась 3 жовтня. Тому цей фест пройшов під знаком кукурудзи, яка є спільним регіональним продуктом громад Вінниччини та сусідньої Молдови. А зміцнювали дружні стосунки між нашими країнами на фестивалі спільні рецепти, страви і столи…

На площі перед місцевим будинком культури розташували яскраві світлиці сіл Студенянської та сусідніх територіальних громад. Сім світлиць представляли села Болган, Студену, Кукули, Гонорівку, Вапнярку, Трибусівку та всю Крижо­пільську громаду. І кожна світлиця влаштувала без­коштовну де­густацію своєї авторської мамалиги.

Також на фестивалі пригощали баношем — тра­диційною стравою Західної України. Бо ці дві страви мають багато спільного: готуються з кукурудзяної крупи або борошна, на відкритому вогні і добре смакують зі смаженим салом. Звісно, що перемогла наша вінницько-молдовська мамалига!

Уланів –це фірмова картопля!

- Рецепт картоплі по-уланівськи обов`язково має бути включеним до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України, - звучало у серпні зі сцени фестивалю уланівської картоплі на Вінниччині напередодні Дня Незалежності України.

Бо саме рецепт картоплі про­славив Уланів на весь світ! І цю страву родом із Вінниччини нині готують в ресторанах десятків країн!

Тому на фестиваль в Уланів приїхала рекордна кількість гостей, і з задоволенням всі дегустували картоплю по-уланівськи в її різних версіях!

Бо цю популярну страву на фесті готували як професійні кухарі, так і місцеві господині.

А ще для всіх в Уланові провів майстер-клас Ігор Місевич — зірка телепроєкту «МайстерШеф», який зібрав всі родзинки і цікавинки з історії картоплі по-уланівськи.

Також подією фесту №1 стала екскурсія до мінімузею Глафіри Дорош, яку проводила внучка авторки рецепту картоплі по-уланівськи Наталя Дорош.

Жінка розповіла, що її бабуся в 70-х роках минулого століття працювала кухарем у сільському кафе. До села раптом приїхало «високе начальство», а в Глафіри на кухні були тільки начищена картопля та соус для пиріжків із горохом. Кухарка ці компоненти поєднала, і вийшла надзвичайно смачна справа, яка вразила гостей. Уже потім до Уланова приїхав журналіст із газети «Известия». Згодом  у виданні була опублікована стаття, присвячена уланівській картоплі. До Глафіри Дорош прийшла слава, вона стала єдиним орденоносцем СРСР, яка отримала орден Трудового Червоного Прапора за кулінарний винахід.

- У моєї бабусі в житті двічі була можливість назавжди поїхати з Уланова, — поділилася цікавими фактами з біографії родички Наталя Дорош. – Перша, коли в неї закохався француз і запропонував їй поїхати з ним на його батьківщину. Це було в Німеччині, куди юну Глафіру під час Другої світової війни на роботу вивезли німці. Але бабуся відмовилася та повернулася до рідного села. Вдруге їй запропонували залишити Уланів, коли вона їздила отримувати орден. Але Ула­нів на столицю вона не проміняла, бо жи­ла рідним селом, жила своїм єдиним сином, якого, на жаль, дуже рано не стало. Ось такою во­на була патріоткою свого села. Сьогодні Уланівська громада  своєю згуртованістю і в роботі, і під час святкування довела, що її головний скарб і унікальність – її люди.

Щедрий борщ у Кивачівці

– Уже вкотре, традиційно, ми збираємося на фестиваль борщу, який став символом Дня села у Кивачівці! – розповіла у вересні минулого року голова Краснопільської ОТГ Катерина Романенко. — Конкурс серед борщів був цікавий та смачний! І журі було – неперевершене! А до борщів зі всього села господині принесли домашні пампушки, пиріжки і ще ціле море смаколиків по-кивачівськи… Було щиро, щедро та весело! Такі борщові свята єднають людей в одну родину, в одну дружну громаду! Бажаю всім щедрого борщу!

ПроСало і доСала

У жовтні в обласному центрі не відбувся Перший фестиваль вінницької гастрокультури «ПроСАЛО і доСАЛА». Його скасували і перенесли через погіршення епідемічної ситуації  на наступний рік.

– Мав бути один відвідувач на 4 квадратні метри фестивалю + 80% вакцинованих учасників! Через ці складні норми для організації фестивалю ми перенесли цей захід на 22-й рік, – повідомив 10-го жовтня директор департаменту маркетингу та туризму місь­кої ради Олександр Вешелені.

Нагадаємо, що минулої осені на «Бригантині» у Вінниці планувався перший фестиваль вінницької гастрокультури «ПроСАЛО і доСАЛА».

Тут мали показати 50 сортів та рецептів всесвітньовідомого Вінницького Сала… Плюс фермери, господарі та ресторації готувались презентувати кращі домашні горілки та наливки Вінниччини.

На жаль, цей Салофест у 2021-му не відбувся. Зате вже розпочалась підготовка до нього в цьому році із новою локацією, ідеєю проведення та концепцією подачі смакоти №1 нашої Вінниччини!