17 січня 1977 тролейбус № 107, яким керувала Зоя Ткаченко, йшов маршрутом від 18 ДПЗ до інструментального заводу. Перетнув перехрестя вулиць Островського і Привокзальної та влився в транспортний потік, потім проїхав повз залізничний міст. На вулиці Лебединського тролейбус раптово загальмував і внаслідок ожеледиці його занесло на зустрічну вантажівку. Передньою частиною тролейбус вдарився в її бензобак. Обидва транспортні засоби загорілися через пошкодження бензобака. Лобове скло тролейбуса розбилося і в обличчя Зої Ткаченко вдарив струмінь палаючої рідини. До того як кабіну водія охопило полум’я, вона встигла тумблером відкрити задні та середні двері й прокричати: «Виходьте швидше», але до кнопки передніх дверей не дотягнулася. Жоден зі 120 пасажирів не постраждав. Аварія сталася о 15 годині 10 хвилин, незадовго до кінця робочої зміни.

У тролейбусне депо Зоя Ткаченко  прийшла вчитися після десятирічки. Спочатку працювала контролером, а після закінчення школи водіїв почала керувати тролейбусом. За кілька років здобула кваліфікацію водія 1-го класу.

Розпорядженням Вінницького міськвиконкому від 10 жовтня 1988 року тролейбусну зупинку «Насіннєвий завод» перейменовано на «Імені Зої Ткаченко». На ній встановили меморіальну дошку. Її ім’я навічно занесли до списку ветеранів трамвайно-тролейбусного управління Вінниці. Їй присвячено окремий стенд у музеї ТТУ.

Щорічно 17 січня працівники трамвайно-тролейбусного управління відвідують могилу Зої Ткаченко та несуть квіти, оскільки саме квітами Зоя Ткаченко за власною ініціативою прикрашала на той час територію нового тролейбусного депо.

Посмертно нагороджена відзнакою Вінницького міського голови «За честь і мужність».