Саме Вінницька область належить до тих областей, які під час виборів президента проголосували більшістю голосів проти Порошенка, за Зеленського. Як не дивно, були у області і політичні в’язні за часів правління 5-го президента. Зокрема комендант він­ницького Майдану Юрій Хорт. 2 роки він відсидів без права застави у СІЗО за охрещену в народі «Справу порваного портрета Порошенка».

Ми запитали його, чи думав він, сидячи у СІЗО із реальними злочинцями і провокаторами, яких підсилали до нього, щоб зламати, що він буде на свободі, а тюрма загрожуватиме тодішньому президенту Порошенку.

– Так само, як я, Порошенко не сяде. Бо мене за його президентства викрали мі­лі­ціянти, потім утримували 9 годин на допиті, поки на коліні складали мені підозру. А в рапорті написали, що я погодився з ними пройти добровільно. В наступні 2 роки вінницькі судді так і не визначили розмір застави, яку я міг би внести, щоб вийти. А в Петра Олексійовича застава уже міститься в клопотанні слідчого, гроші в нього є з початку приватизації в 1990-х, тому не сумніваюсь, що він її внесе і далі займатиметься своїми справами. Окрім того, розгляд його справи в суді має всі шанси так і не закінчитися до кінця каденції Зеленського. Тому за ґратами ми його навряд чи побачимо. Принаймні, до наступної революції.

— Зараз що важливіше: Зеленському роз’єднати Україну перед загрозою повномасштабної Путінської війни, розвиваючи справу Порошенка і збурюючи його прихильників, чи домовитись про мораторій до кращих часів та йти єдиним фронтом проти окупанта? Може, створити із усіх проукраїнських опозиціонерів та соратників «Фронт порятунку України»?

– В умовах війни корисно було б невідкладно арештувати ще й Медведчука, Ахметова, Коломойського, Жеваго (список довгий) і провести масштабну націоналізацію. Вони викачують надра і кошти з населення і малого бізнесу, диктуючи тарифи на енергоносії, потім це осідає в офшорах. Воююча Україна інвестує не у власне виробництво і військово-промисловий комплекс, а в ахметівські будинки у Швейцарії. Щодо прихильників Порошенка, то вони насправді не представляли собою значної вуличної сили, навіть коли той був президентом: у відповідь на наметовий табір під ВР в 2017 зібралося не більше 200 порохоботів «чаювати» на Майдані. Тут можна згадати історію ув'язнення Юлії Тимошенко в 2011 році: вона мала значний електорат, у неї була і є розгалужена партійна команда, але в той момент нічого не відбувалось. Якби Янукович в 2013-му не повернув різко в бік Москви, чим спровокував Майдан, Юлія Володимирівна могла б затриматись у Качанівській колонії значно надовше і її не визволили б соратники.

- Ти дійсно віриш, що Порошенко саме зрадник України, як йому це інкримінують?

- Я в цьому був переконаний ще в грудні 2014 року після Мін­ських угод. Хоча й до того було очевидно, що він поховає революцію. Це теж зрада України з огляду на понесені жертви і втрачені надії.

Разом з тим, я не підтримую вибіркового правосуддя і телефонного права. ДБР для пересічних громадян — це мертвий орган. Приклад: у Вінниці було вбито по­ліцейським Олександра Комарніцького в 2019 році: його забив до смерті поліцейський, бо він відмовився бути понятим. Якби активісти не здійняли галас, то підозрюваний навіть не був би узятий під варту: слідчий ДБР про це не клопотав. Потім підозрюваного у вбивстві швидко перевели на домашній арешт. Можете оцінити роботу ДБР, прокуратури і суду. В правовій державі всі громадяни рівні перед законом. І коли судять Порошенка, значить, мають одночасно розслідувати корупційні схеми Ахметова і решти вищеназваних мною «добродіїв». Проблема влади в Україні, що в нас навіть не намагаються побудувати таку систему. Я не проти засудження Порошенка, я проти одночасної безкарності інших впливових осіб у цій країні.

- Чи не здається тобі, що тоді, засадивши тебе в СІЗО, більше винна «партія вінничан», яка не могла пробачити тобі люстрацію та походи по їхніх маєтках, а Порошенка просто використали, зігравши на його самолюбстві стосовно порваного тобою портрета?

- Так, це була солідарна позиція центральної та місцевої псевдоеліт. У цьому сенсі клан гройсманівців (а тоді він був союзним відносно Порошенка) є небезпечнішим для громадянського суспільства, оскільки він утримує політико-економічну монополію на конкретній території. Порошенко не може сьогодні когось відправити за ґрати десь на Львівщині, де за нього голосували: він не володіє там монопольним капіталом, судами тощо. Пересічні вінничани, поки їх не торкнеться, просто не уявляють, в якій системі вони перебувають. У 2014-му Порошенко, по суті, також скористався апаратом Гройсмана в місті, коли мене арештували і відправили за ґрати. Місцева поліція — це приватна охоронна структура. Аналогічне становище було у Кернеса в Харкові чи в Балог на Закарпатті. Місцеві мафіозні клани пройшли стадію початкового накопичення капіталу, зміцніли, створили регіональні монополії і потенційно несуть серйозну загрозу територіальній цілісності України.

- Як склалась твоя доля сьогодні? Де ти тепер працюєш? І як позначились ці роки тюрми на твоєму житті?

- Зараз я займаюся приватною юридичною практикою як фізична особа-підприємець. Останні 2 роки я також працюю у Проф­спілці співробітників банківського та фінансового сектору, де обіймаю посаду голови Наглядової ради.

 Спілкувався
Андрій Власенко

Від редакції. Враховуючи, що 5-го президента Петра Порошенка асоціювали із владою «вінницьких», ми ретельно відс­лідковували події навколо суду та зовнішні фактори. Про перебіг подій повідомляли на сайті «33-го». В цьому номері вислухали різні точки зору на ситуацію в країні і щодо повернення Порошенка. Думки – кардинально протилежні і відверті. Як і ситуація в країні. Ми разом маємо негайно шукати вихід. Бо Україна одна. І над нею смертельна небезпека.