80-річний ювілей у ректора ВНМУ Василя Максимовича Мороза.

2 лютого 1942 року народився Василь Максимович Мороз – відомий нейрофізіолог, педагог, організатор вищої медичної освіти.
Ось як відгукуються про нього колеги:
– В особі Василя Максимовича вдало й гармонійно поєднуються привабливі риси, котрі характеризують його як високо обдаровану людину, здатну різнобічно й щедро реалізувати свої творчі здібності.
В селі Озеро Немирівського району Вінницької області у сім’ї Меланії Данилівни та Максима Павловича 2 лютого 1942 р. народився Василь Мороз. Йому сьогодні 80 років. Мало це чи багато? Для вічності – це одна мить. Для життя людини – це поле творчих дій, на якому потрібно сіяти щомиті, безперервно, щоб залишити людям, нащадкам вагомий слід в науці, у практиці життя, відкрити ще не відкрите.

Василь Максимович Мороз - відомий представник фізіологічної школи науковців України, один з провідних вчених у галузі фізіології людини, педагог, організатор вищої медичної освіти. Основні напрями його наукової діяльності: нейрофізіологія (центральні механізми програмування регуляції довільних рухів), вирішення проблем інтегративної медичної антропології, реабілітаційних можливостей людини, встановлення закономірностей адаптивних реакцій до низьких доз радіоактивного випромінювання, вивчення порушень серцевого ритму, моделювання дії фармацевтичних засобів тощо.

Важким було дитинство у Василя - як і в усього народу в часи війни, у роки відбудови господарства, знищеного, понівеченого війною. Батько, Максим Павлович, до війни працював механізатором. Залишивши дружину з двома дітьми й старенькою матір'ю, пішов на фронт. 1944 рік для Меланії Данилівни був особливо важким - отримала повідомлення, що її чоловік безвісті пропав. Життя було холодним і голодним.

У 1949-1956 роках навчався в Озерянській семирічній школі. А після семирічки для закінчення середньої освіти щодня за будь- якої погоди прямував до Чуківської середньої школи Браилавського району, яку закінчив у 1959 році. Навчання приносило радість. Пізнавав світ не лише з життя, але й із книг. Вчився добре, ставився до навчання як до роботи, довіряв і вчителям, і книгам. Товариші заздрили йому й говорили, що з такими знаннями, як у тебе, Василю, двері будь-якого вищого навчального закладу відчиняться. Подібну думку підігрівали й учителі. Для вступу в інститут необхідно було мати дворічний стаж роботи. Працював у будівельній бригаді. А згодом молодь з шести сіл обрала Василя Мороза своїм лідером. Працював наполегливо, завзято, вдумливо, за це його любили й поважали.

Для вступу до Вінницького медичного інституту поступив на підготовчі вечірні курси, влаштувався різноробочим на заводі. Праця і навчання на курсах принесли в 1961 році радість буття - став студентом медичного вищого навчального закладу. Вчився старанно, з насолодою, поєднував теорію і практику, шоб краще підготуватися до практичної роботи. Однокурсники, викладачі Василя Максимовича згадують, шо вже в студентські роки він відрізнявся надзвичайною працелюбністю, цілеспрямованістю, принциповістю. Завжди прагнув бути першим: і в навчанні, і в роботі, і в громадській діяльності. «Людина дії!» - так висловлюються колеги й друзі, які добре його знають. Викладачі звертали увагу на його уважність, сконцентрованість, спрагу до нових знань, непідробну радість при отриманні нової інформації.

У 1965 році дружиною В.М. Мороза стала однокурсниця Олена Володимирівна Музика. У них народилося дві доньки - Лариса у 1965 році та Ольга у 1975 році.
У 1999 році Василь Максимович став щасливим дідусем - дочка Ольга подарувала йому онучку Валерію, яка вирішила продовжити лікарську династію - у 2016 році стала студенткою медичного університету.
У 1967 році В.М. Мороз закінчив Вінницький медичний інститут імені М.І. Пирогова й був направлений лікарем-терапевтом Шпиківської райлікарні Вінницької області. У 1968 році Разом з дружиною зарахований на посаду асистента кафедри нормальної фізіології Вінницького медичного інституту імені М.І. Пирогова. Весь подальший трудовий шлях пов'язаний з цим навчальним та науковим закладом (з 1994 року - Вінницьким державним медичним університетом імені М.І. Пирогова, а з 2002 року - Вінницьким національним медичним університетом імені М.І. Пирогова). Починав свою наукову й педагогічну діяльність під керівництвом професора Ніни Василівни Братусь. Навчався в аспірантурі в 1969- 1972 роках. У наступні роки на кафедрі нормальної фізіології обіймав посади: аспірант кафедри нормальної фізіології (1970), асистента (1972-1976), доцента (1976-1984), професора (1984-1991), завідувача кафедри (1991-2015).
Нині В.М. Мороз - видатний нейрофізіолог, під його керівництвом проводяться дослідження ролі структур головного мозку в здійсненні поведінкової реакції цілісного організму - центральні механізми програмування та контролю довільних рухів. Подальший творчий розвиток Василь Максимович здійснює в чисельних роботах разом з учнями, молодими співробітниками: висвітлюється значення цілого ряду структур годовного мозку - латерального гіпоталамусу, префронтальної (асоціативної) кори мозку (М.В. Иолтухівський), вентролатерального ядра таламусу, моторної кори (О.В. Власенко), базолатеральної миндалини (О.Д. Омельченко), гіпокампу (І.Л. Рокунець), вивчаються структурні особливості експресії гену с-Fos у нейронах головного та спинного мозку під час реалізації оперантного рефлексу (О.В. Довгань), встановлюються фізіологічні особливості просторово-часових параметрів ходьби людини і залежність їх змін при виконанні додаткових завдань (М.В. Иолтухівський. Т.О. Величко, О.В. Богомаз). Так сформувалась наукова школа, очолювана професором Морозом.
Стрімко зростає авторитет Василя Максимовича Мороза як талановитого керівника: обраний головою Асоціації медичних ВНЗ України (1988). Асоціація бере активну участь в проведенні розпочатої в 1991 році реформи вищої медичної освіти. Ця участь стосується розробки концепції реформування медичної освіти, її методології, засобів впровадження у ВНЗ. Напрацьовані асоціацією пропозиції були враховані в рішеннях і постановах Кабінету Міністрів України щодо заробітної плати, пенсійного та стипендіального забезпечення учасників навчального процесу у вищих навчальних закладах України. Міністерство освіти й науки України затвердило його головою ради ректорів ВНЗ Подільського регіону. В.М. Мороз є членом колегії та президії вченої ради МОЗ України. Обирався (1990, 2010 рр.) депутатом Вінницької обласної Ради. З 1992 до 1994 року на громадських засадах працював заступником голови цієї ради.
У 1993 році В.М. Морозу присвоєно почесне звання Заслуженого працівника науки та техніки України. У 1997 році Указом Президента України нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, у 2002 - орденом Ярослава Мудрого V ступеня. 24 серпня 2003 року
за визначні особисті заслуги перед Українською державою у підготовці висококваліфікованих фахівців М. Мороз удостоєний високого звання «Герой України».