Сьогодні міжнародний день жінок в науці.
Днями оприлюднили статистику – щоб жінки стали рівними з чоловіками в здобутті керівних посад в Україні – потрібно 20 років.
І для цього, на думку багатьох експертів, потрібно вводити квоти – тільки так можна досягти реальної гендерної рівності.
А яка ситуація у науці?
Ось як бачить це директор університету «Україна» (Вінниця), професор Ганна Давиденко:
– Нещодавно я дивилась фільм «Марія Кюрі».
І дивилась я його зі сльозами на очах.
Сльози в мене були не від конкретних сцен, фрагментів фільму чи епізодів життя цієї геніальної жінки.
А від головної, як на мене, ідеї фільму.
Того, наскільки важко жінкам-науковицям пробивати скляну стелю. Думаю, що кожній жінці чи дівчині, яка займається наукою, це близько і зрозуміло.
Знання – не просто велика сила, а наука – не просто пристрасть. Це дещо більше.
Це те, що вимагає хоробрості і готовності боротися з багатьма суспільними стереотипами.
Чому я вирішила про це згадати сьогодні?
Бо сьогодні – саме день про це поговорити.
Міжнародний день жінок і дівчат у науці.
Це – не свято.
Це – привід поговорити про становище жінок в науці.
Андрій Власенко
Я думав, що для наукової кар’єри потрібен непогано працюючий мозок а не наявність певних статевих ознак. Цікаво, якщо наші заокеанські куратори (господарі) дадуть нам наказ заради “прогресу” їсти власні фекалії – ми будемо робити це?
Науковиці, фахівчині, професорині, докторки, доцентки, фізикині, біологині, математикині, філологині, географині, економістки, генетикині, гінекологині, педіатрині, урологині, алергологині, педагогині…Як казала пані Фаріон про тих, хто легітимізував у мові такі фемінітиви: пийте заспокійливе, дурні баби