Жителі міста та області згуртувались та допомагають всіма можливими способами. Наші журналісти виїхали на місця поселення біжанців та поспілкувались із ними. Люди налякані. Покинули свої домівки. З валізами та маленькими дітьми на руках втікали нічними потягом.

Це жахливо… Бачити як підривається сусідній будинок від ракетного удару. Просто жахіття – розуміти, що більше не повернемось у власну квартиру.

Сльози, біль та ненависть до окупанта – все це було тільки на початку. Тепер нерозуміння того, що робити далі.. Ми в чужому місті з документами на руках. Ні грошей, ні роботи. Далі – закордон … а в думках ще руїни, а в думках ще обстріли, Не віриться, що війна це тепер наші реалії

Марина Романова