Він як і я був українським журналістом.
І пояснюйте дітям, що не Україна нам повинна, а повинні ми їй…
Із пророчим Кобзарем в труні ховали мого батька! Як боляче мені було відпустити його у той світ, але розуміла, що хоча б одну книгу зі своєї улюбленої Шевченківської колекції він має взяти із собою.
У своїх 10 років я знала на пам’ять десятки шевченківських віршів. Лише зараз я розумію, як сильно мною пишались батьки, коли я читала їх в голос.
Сьогодні ж я прокинулась без розуміння того, який день тижня та яка дата. Та першими словами до рідних, які омиті слізьми від війни, була моя ранкова молитва. Вона із шевченківськими:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
А потім мене привітали зі святом. З Днем Народження Тараса Григоровича Шевченка. Така вже традиція у нашій бандерівській родині… Одна думка була, як я могла забути. Та підсвідомість пам’ятає та видає своє…
З Днем Народження тебе, Тарасу… ти все бачиш… і ти все бачив раніше…
Люди добрі, вчіть Ваших дітей нашій історії. Показуйте їм справжніх пророків, справжніх героїв… І пояснюйте, що не Україна нам повинна, а повинні ми їй…
Софія Копач
