Вже за кілька годин після початку вторгнення настоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій звернувся до Володимира Путіна з проханням “негайно припинити братовбивчу війну”.

Згодом, 28 лютого, на п’ятий день війни, синод УПЦ МП попросив патріарха Московського і всієї Русі Кирила закликати керівництво Російської Федерації до негайного припинення військових дій, які вже загрожують перетворитися на світову війну, однак прямої відповіді на це звернення не надійшло.

Проте 6 березня, у Прощену неділю перед початком Великого посту, патріарх Кирило фактично підтримав кремлівську версію подій в Україні.

При цьому, варто зазначити, що різночитання у трактуванні подій в Україні між Російською церквою та УПЦ МП спостерігалося з перших днів війни.

Так, більшість єпископів УПЦ МП у Вінницькій області незадоволені позицією Кирила, але не всі про це кажуть публічно.

Різко проти Росії та війни виступив Митрополит Могилів-Подільський і Шаргородський – Агапіт, на чиїй території розміщений Лядівський Усікновенський скельний чоловічий монастир.

Митрополит Варсонофій – архієрей Української православної церкви, митрополит Вінницький і Барський, оприлюднив заяву із засудженням війни Росії та Путіна проти України

У свою чергу митрополит Тульчинський і Брацлавський Іонафан соборної відповіді на російське вторгнення ще не підготував.

Загалом можна з певністю зазначити, що Тульчинська єпархія УПЦ , внаслідок дій своїх представників і керівників упродовж попередніх десятиліть, стала заручником теперішньої ситуації. Будучи одним з джерел ширення в Україні ідей «русского мира» в мирний період, а також після початку війни в Луганській і Донецькій областях, після окупації українського Криму, ця єпархія після чергового російського нападу 24 лютого 2022 року очікувано наразилася на численні підозри, підстави для яких сама системно творила. Проте значна частина заяв духовенства Тульчинської єпархії УПЦ і надалі є двозначною, а кроки – половинчастими, бо насправді часто означають не те, що несе риторика, яка їх супроводжує.

На офіційному рівні досі не було названо Росію агресором (незважаючи на те, що триває 8-й рік війни). Звісно, серед священнослужителів Тульчинської єпархії відбуваються поодинокі відмови від поминання очільника РПЦ Кіріла Гундяєва, збирається гуманітарна допомога та надається підтримка переселенцям і воїнам.

І, здавалось би, що в московському патріархаті ніби схаменулись і  нарешті  стали на захист і підтримку українського народу. Проте є одне, чи навіть декілька, «але».

Не зважаючи на таку зовнішню картинку, є й ті, хто її, м’яко кажучи, псують. Деякі клірики цієї релігійної організації й досі підтримують російських терористів, при тому роблять це відкрито.

Для прикладу настоятель Успенського храму, що знаходиться у м. Тульчин, – Курдій Григорій. Трагічні події аж ніяк не завадили такому горесвященику заявити, що причиною цієї війни є не Росія, яка напала на Україну, а самі українці (нібито це покарання за їх гріхи ). За його словами , російська армія рятує мирних громадян України від свавілля мародерів та грабіжників з автоматами, які нібито лютують у Києві. Тож як варто розцінювати таку поведінку священнослужителя  Тульчинської єпархії УПЦ, який свідомо і відкрито повторює тези російської пропаганди і підтримує окупантів?

Прикметно, що реакції з боку митрополита Тульчинської єпархії немає. Мовчання з боку керівництва, після випадків відвертого церковного сепаратизму, є свідченням схвалення таких дій священиків, або ж воно підкреслює, що сама Тульчинська єпархія зайняла позицію «і Вашим, і нашим». Оскільки навіть заяви з приводу війни і заклики до захисту Батьківщини пишуться в доволі розмитому стилі, що можна трактувати дуже по-різному.

Все це спрямовує до думки, що в Тульчинській єпархії просто вичікують, чим же закінчиться ця війна. Мовляв, подивимось хто виграє, а потім вже і визначимось, а наразі «і Богу свічка і дідьку кочерга». Ідучи таким шляхом, вони суперечать євангельським нормам, адже як сказано: «не можете двом господарям служити» (Мф. 6, 24).

Та як би духовенству єпархії не хотілось вийти сухими з води, у цьому їм не поталанить. Вибір треба робити вже тут і зараз, а не тоді, коли все закінчиться.

У будь-якому разі вже зараз зрозуміло, що з нинішньої війни ані РПЦ, ані УПЦ МП не «вийдуть» у тому вигляді, в якому вони існували раніше.