Серед мільйонів українців, змушених тікати за кордон від смерті, яку несе російська окупаційна армія, тисячі власників домашніх тварин.
Але, на жаль, не всім вдається забрати з собою котиків та песиків. Багатьох тварин вимушено покидають. Війна обрікає їх на загибель. І не тільки їх, Сотні диких тварин з комунальних та приватних зоопарків також залишені напризволяще і гинуть від бомб та снарядів.
Першим фашисти розбомбили Харківський зоопарк. Частину вцілілих копитних тварин та червоних вовків працівникам довелось відпустити на волю. А екзотичні звірі, які не зможуть вижити в дикій природі, помирають з голоду. Бо окупанти не перестають бомбити місто.
У розстріляних Маріуполі, Сумах, Чернігові і у всіх стертих ворогом з лиця землі містах та селах теж масово гинуть коні, худоба, кози, вівці, свині, домашня птиця. Війна Росії проти мирної України нищить усі поняття людяності та гуманності.
Фашистська армія воєнного злочинця Путіна стирає все на своєму шляху і сіє розруху та смерть всього живого. Щодня у вогні найжорстокішої в світі російської зброї гинуть мирні люди, хазяї, трудяги добрі та щирі українці. Гинуть їхні діти. А разом з ними – домашні улюбленці. Такий рускій мір несе нам країна-терорист.
Європейські країни, які приймають українських біженців, а це вже близько чотирьох мільйонів осіб, максимально спростили правила вивозу домашніх тварин. Кому вдається, забирають з собою собак, котів, птахів. Але в шаленій метушні та вокзальній давці багато тварин губиться.
Для маленької наляканої страшною війною дитини – це ще одна трагедія. І немає межі радості від крику: “Мурчику, Шарику, ти знайшовся… Іди сюди”. Цей маленький український хлопчик знайшов свого кота на кордоні з Польщею. Він вперше за місяць плаче від радості.
Господи, збережи Україну.
Вадим Снігур
