– Ворожі ракети атакували місто Суми з усіх сторін, окупанти обстріляли ТЕС. Декілька днів жінки та діти жили у бомбосховищах без води та світла. «Зелені коридори” із Сум почали відкривати минулого тижня. Частину евакуйованих розмістили у Вінниці, – розпочинає Володимир.
– «Ми живі! Ми в підвалі! Поблизу вибухи від ракет…» – ці слова я чув від своєї дружини кожного разу, коли телефонував їй. І мені, 44-річному військовому, ставало страшно. Я на службі в Одеській області, а вона залишилась у рідних Сумах із нашими двійнятами. Більше року тому дружина зробила мене найщасливішим на світі: 31 грудня 2020 року подарувала мені двох синочків –двійнят. Зараз їм 1 рік 2 місяці… – каже Володимир.

– Разом із дружиною проживали в Сумах. Та від початку повномасштабного вторгнення захищаю Україну від ворожого війська. За ці дні війни пройшов декілька «пекельних» точок. Та коли окупанти розвалювали моє рідне місто, зрозумів, що мушу рятувати своїх рідних. На декілька днів відпросився зі служби – помчав у Суми.
Автобуси вивозили жителів Сум. Ми ж виїхали колоною автівок. Особисто наших підопічних було дві. Я забирав дружину Наталію та двох синочків. Також три дорослі жінки та двоє діток віком 4 та 10 років. Я вивозив їх, коли відкрили «зелений коридор”. Виїхали вдень 11–го березня. До того всі вони були у бомбосховищі. Якщо малюки просто плакали та не розуміли, що відбувається, то старші діти шоковані до цих пір. Не можуть повірити, що ворог увірвався у рідний дім. А для всіх нас домівка – це місто Суми.
Дорога до Вінниці була нелегка. Ночували в Черкасах, а вже звідтіль у Вінницю.
– Дуже приємно, що вінничани такі згуртовані. Нам допомогли поселитись. Господарі розраховували, що я привезу лише двох дітей і двох жінок. Але, коли привіз чотирьох, вони прийняли та заселили всіх, – ділиться Володимир.
Володимир захищає нашу державу та переконує, що Україна зовсім скоро переможе!